1-5 жовтня в місті Афіни (Греція) пройшла третя міжнародна консультація з питань православного контексту Міжнародної Спільноти Студентів Євангеліків (IFES). В рамках цієї консультації була розглянута тема еклезіології та впливу сприйняття церквами себе та їх бачення місії, повідомляє кореспондент порталу "Релігія в Україні".
На консультації були присутні викладачі та служителі з Росії, України, Казахстану, Вірменії, Грузії, Македонії, Хорватії, Польщі та Греції. Україну представляли п’ять делегатів. Широка репрезентація делегатів дозволила дивитись на ситуацію взаємодії євангеліків та православних з різних сторін.
Було відзначено, що в таких країнах, як Росія та Греція, православна церква сильно пов’язана з державним устроєм, що надає їй більше прав і можливостей, але в той же час відштовхує сучасну постмодерну молодь, яка бачить в такій церкві узурпатора, силу, що претендує на владу, а не являє богобійно життя. Говорилось про загальні тенденції серед молоді та соціальні процеси. В Росії, Україні, Греції відчувається сильна секуляризація серед студентів та наростання негативного ставлення до православ’я та християнства взагалі. Однак одне дослідження в Україні показало, що за останній рік рівень довіри до церкви трохи піднявся.
На зустрічі відбулося обговорення поглядів на еклезіологію Йоана Зізіуласа та Мирослава Вульфа. Було відзначено, що обидва автори ідеалізують реальність церкви. Православна еклезіологія особистості, запропонована Зізіуласом, не сприймається в православних церквах, а еклезіологія Вульфа в деяких аспектах занадто індивідуалістична та позитивістська. Дискусія показала необхідність побудови євангельської еклезіології східного «сприйняття». Також обговорювалося те, наскільки гарні книги богословів втілюються у помісних общинах, і що можна насправді зробити для зміни ситуації.
Багато йшлося, з одної сторони, про те, чи можна вважати діяльність євангельских християн справжнім прозелітизмом, з іншої, чи варто в служінні «не практикуючим православним» закликати їх до православного приходу і просто стимулювати їх досліджувати Писання та Отців, чи просто потрібно звіщати Євангеліє, запрошуючи в свої общини. Яка роль євангельських місіонерів, якщо вони робитимуть акцент на оновлені православ’я (тобто тих, хто закликає бути справжнім православним), і чи потрібно євангелікам цим займатись? Це питання залишилось без чіткої відповіді, але було підкреслено, що тільки ті общини, які вкоренились в Писанні і місіонерстві, продовжують зростати і змінювати життя людей.
Піднімалося питання ролі хрещення і пошуків «середнього шляху» між поглядом, що це лише знак внутрішнього рішення, і спасінням через хрещення. Йшла мова про єдність покаяння і акту хрещення, про богословську основу, що можна знайти у отців Церкви.
Також, на прикладі книг Єремії та Єзекіїля, говорилось про те, що в боротьбі з образами часто не розуміється, що Бог осуджує маніпулювання Собою через образи, а не самі образи. Усі згодились, що для сприйняття образів євангельскими християнами потрібно розуміння самої ролі образу в богослужінні та їх богословське осмислення.
Було винесено на розгляд питання можливості примирення традиції сприйняття Писання через літургію - з традицією особистого дослідження Біблії. Говорилось про виклики академічної герменевтики та збереження Христоцентричного, багаторівневого читання Писання.
За підсумками дискусій було вирішено поглиблено дослідити підняті питання і внести до списку досліджень роботу сучасного православного богослова Девіда Бентлі Харта. Також пролунали думки про важливість серйозного дослідження основ віри середньостатистичного члена церкви (як православної, так і євангельської).
Теги:
dutchak1 написал: