Владика розповів, що протягом року проводилися біблійно-катехитичні семінари та реколекції для катехитів і вчителів парафіяльних шкіл, які розвивалися та розширювалися. Окрім цього, не рідко також проводяться семінари для аніматорів для участі у християнських таборах, котрі організовують отці для дітей в Італії, окремо чи об’єднуючи кілька громад (їх проводять в основному в червні). Щороку кількість дітей в таборах збільшується, зокрема минулого року в тижневих таборах взяло участь 230 дітей. Однак владика Діонісій зазначив, що й досі дуже важко організувати душпастирство молоді в Італії, тому це мусить стати пріоритетом.

"Спільноти в Італії виявили надзвичайну активність у соціальному служінні та передачі великої суми грошей і матеріальної допомоги в Україну на підтримку військових та жертв війни, а також на лікування дітей", – заявив єпископ.

За його словами, тепер існує велика соціальна проблема, яка стосується України та Італії. "Виникає соціальна проблема, яка зачіпає як Україну, так і не меншою мірою саму Італію, – доля старших жінок із "синдромом Італії". Двадцять років тому саме українські жінки були засновницями наших спільнот в Італії, як ті "тихі будівничі" нашої Церкви на італійському півострові. Всі гроші віддавали дітям, а самі залишалися ні з чим", – підкреслив владика Діонісій.

І згодом додав: "Потрібно відкрити в Україні спеціальну клініку на базі якогось психіатричного закладу, на подобу вже створеного в Ясі (Румунії), де згідно з повідомленням газети "Коррієре", лікуються понад двісті жінок-румунок на рік. Можливо, треба закликати, щоб українська держава долучилася до подібних проектів, адже українські іммігранти вливали величезні суми в бюджет України. І нам в Італії треба закотити рукава, щоб Церква взяла на себе обов’язок, як матір, за своїх дітей тепер і в майбутньому".

Владика вважає, що умови, у яких розвиваються церковні спільноти та місця проживання вірних, спонукають до думки, що організація місця зустрічі, місця постійного задоволення потреб та отримання належної підтримки є шляхом збереження та перспективи розвитку в майбутньому.

"Отже, можемо говорити про духовно-культурно-соціальні центри, зокрема в ньому може бути місце для всіх категорій вірних: дім престарілих, дім гостинності для неосілих, суботні/недільні школи, центр соціальної/юридичної допомоги, культурні осередки, молодіжні осередки. А що можна сказати про роль соціальної допомоги з боку наших інститутів богопосвяченого життя? Мусить бути слово за ними", – вважає владика Діонісій Ляхович.

На сьогодні в Італії служить 64 священники, які обслуговують 146 громад греко-католиків. Із них 50 мають стипендію від Інституту "Sostentamento del clero". З монаших чинів це василіани, які обслуговують вірних у храмі головного монастиря отців василіан (за григоріанським календарем) і спільноту в місті Рієті; півроку, до кінця червня 2019, громадою у Вітербо опікувалося Згромадження Воплоченого Слова; о. Михайло Волошин (Згромадження редемптористів) тимчасово обслуговує три спільноти в околицях Неаполя; отці салезіани: служив один помічник при Флорентійській парафії, а інший обслуговує спільноту в м. Комо.

Від жіночих згромаджень: одна сестра служебниця (с. Євсевія) відповідальна за катехизацію та парафіяльні школи. Вона зорганізувала трирічний катехитичний курс, в якому взяли участь 26 катехитів. З метою збільшення кількості катехитів та підвищення їх кваліфікації організувала трирічний Богословсько-катехитичний курс заочної форми навчання: під час настановчих сесій – виклади, опісля – іспити в письмовій формі. Викладачами були здебільшого студенти папських інститутів чи священники, котрі здобули ліцензіатський ступінь чи писали докторати в Римі.

Теги: