Батьки отця Серафима родом походили із Закарпаття (нині Закарпатська область, Україна). Прізвище їх правильно пишеться як Бабич, але з часом на еміграції їх помилково записали як Бобич. Народився о. Серафим (в миру Михайло Бобич) 17 січня 1929 р. в США, куди його батьки емігрували із Закарпаття. Чернецтво і священство він прийняв в Тихонівському чоловічому монастирі в Пенсільванії, який належав до Руської Північно-Американської митрополії Православної Церкви в Америці. Там же закінчив семінарію і залишився при ній викладачем.

У 1970 р. ієромонах Серафим перейшов з Православної Церкви в Америці до Руської Зарубіжної Церкви (РПЦЗ). Прийнятий був єпископом Лавром (Шкурлою), майбутнім первоієрархом РПЦЗ, і в тому ж році направлений на Афон у Свято-Іллінський скит, заснований в 1757 р. прп. Паїсієм Величковський. Цей скит на той час перебував у спілкуванні з РПЦЗ.


До 1992 року в Іллінському скиту залишилося всього чотири насельника на чолі з 63-річним архімандритом Серафимом. Оскільки в ті роки не було спілкування між РПЦЗ і Константинопольським Патріархатом (так само як і з Московським), в Іллінському скиту, як і в грецькому афонському монастирі Есфігмен, не поминали на богослужіннях Константинопольського патріарха, вважаючи перешкодою для цього питання «екуменізму» та «новостильництва» останнього. З цієї причини в 1992 р. архімандрит Серафим і ще троє іллінських ченців були видворені грецькою поліцією з Афона, після чого в Іллінському скиту оселилися грецькі ченці.

За словами д-ра Ніколаса Феннела, «вигнання отців скиту, мабуть, було викликано головним чином ворожістю до настоятеля, який ніколи не боявся висловлювати свою думку і виступати проти рішень патріарха». «Архімандрит Серафим мав невтомну енергією. Я сам бачив, який невтомний і працьовитий він був... Проте ця енергія в архімандриті Серафимі поєднувалася з майже месіанським запалом і непередбачуваністю настрою. За свідченнями деяких ченців, о. Серафим відрізнявся сильною дратівливістю і не пропускав нагоди "затаврувати" екуменістів і масонів публічно... Я часто зустрічав отця Серафима в скиту і сам бачив суперечливий характер цієї незвичайної людини. При цьому він був привабливий і привітний, цього у нього було не відняти», — пише Н. Феннел.

Після вимушеного залишення Афона архімандрит Серафим служив деякий час в Свято-Троїцькому монастирі РПЦЗ в Джорданвіллі (Нью-Йорк) і в Сан-Франциско, а потім в тому ж 1992 році переїхав до Святої Землі і оселився в чоловічому монастирі Святої Трійці в Хевроні, що належав тоді РПЦЗ. Після 1997 року отець Серафим проживав в Східному Єрусалимі на спокої при Єлеонському Вознесенському монастирі, що відноситься до РПЦЗ.

Помер о. Серафим в своїй келії в Єлеонському монастирі ближче до полудня 18 червня 2020 року після прийняття св. Христових таїн. Відспівування і поховання архімандрита Серафима відбулося наступного дня, 19 червня, в монастирі. Очолив відспівування начальник Духовної місії РПЦЗ (МП) в Єрусалимі архімандрит Роман (Красовський).

Теги: