23 травня Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій визнала дії сербської армії проти боснійців в місті Сребрениця геноцидом. Проти резолюції виступили члени Радбезу ООН Росія та Китай. Документ підтримали 84 країни-члени ООН (зокрема й більшість західних країн), проти проголосували 19, а 68 не брали участі в голосуванні.

Сербська православна церква різко висловлювалась щодо планів прийняття такої резолюції.

Напередодні голосування глава СПЦ 20 травня відслужив молебень за участю сербського президента Олександра Вучича, який збирався до Нью-Йорка. Патріарх Порфирій благословив президента і проголосив промову, в якій засудив намір «великих держав світу ... прийняти резолюцію про так званий геноцид у Сребрениці в ООН». За словами патріарха, серби вважають таке рішення «неправдою і несправедливістю по відношенню до сербського народу». При цьому сербський народ представлений як народ-мученик.

«На своєму хрестоносному шляху впродовж своєї бурхливої історії наш стражденний народ спокійно й гідно ніс свій хрест. Ми пронесли його з собою в Першу світову війну, коли за кількістю співвітчизників ми були одними з найбільших постраждалих у світі. Хрестовий похід продовжився у Другій світовій війні, коли в Незалежній Державі Хорватія, яка включала Боснію і Герцеговину і простягалася аж до міста Земун, наш народ постраждав, як мало хто в світі за кількістю жертв. Так само в окупованій Сербії німецькі нацисти вбили групи студентів протягом одного дня після уроків. Життя одного ката було варте сотні наших життів.

Ми страждали в кожному хуторі, селі, місті. Правдивість тих страждань не треба було підтверджувати нав’язаними аморальними резолюціями: їх засвідчили самі страждання, без фальшивих свідків у вигляді прямих нащадків і непрямих послідовників виконавців справжнього геноциду.

Кожен другий пагорб у місцях проживання сербів – це своєрідна Голгофа».

Порфирій фактично визнав, що в Сребрениці (зараз знаходиться на території Боснії і Герцеговини) відбувались злочини (правда, він не уточнив, проти кого і хто їх здійснював), але нагадав про злочини проти сербів в околицях міста, назвавши резолюцію «спробою безпрецедентного історичного ревізіонізму»: «Сьогодні ми рішуче піднімаємо свій голос і вказуємо на абсолютну брехню і спробу безпрецедентного історичного ревізіонізму, в якому сербський народ, жертви численних геноцидів і етнічних чисток, намагаються оголосити винуватцями геноциду простим шляхом. Ми не применшуємо масштабів злочинів у Сребрениці, але, як православні серби, ми не замовчуємо злочини проти сербського народу в околицях Сребрениці. На жаль, автори резолюцій не звертають уваги на ті злочини в сербських селах, де гнобили цілі родини і які відбувалися безперервно з 1992 по 1995 роки».

На початку 90-х років Сербська церква відзначилась активною підтримкою сербської армії, яка у спробах зберегти Югославію вчинила військові злочини проти інших народів колись єдиної країни.

Теги: