На сайті «Orthodox Times» з'явився допис Микити, ієромонаха  афонського монастиря Пантократора, в якому він реагує на провокаційні заяви митрополита Волоколамського Московського патріархату Антонієя (Севрюка) з нападками на Александрійського патріарха.

О.Микита нагадав, що на похоронах архієпископа Тиранського Анастасія митрополит Антоній зустрівся зі Вселенським патріархом і отримав від нього благословення, поцілувавши у відповідь праву руку патріарха.

Після цього критичне інтерв'ю Севрюка виглядає як спроба «урівноважити» патріарше благословення.

В інетерв'ю Севрюк називає Александрійського патріарха «зрадником» і «розкольником» після визнання ПЦУ, що і дало РПЦ привід здійснити неканонічне вторгнення в Африку та почати переманювати на свій бік африканське духовенство.

О.Микита у відповідь звертається до канонів 12, 13, 14 і 15 Константинопольського Собору (Першого-Другого), відповідно до яких «ніхто не може вважати єпископа винним і відмовитися від підпорядкування йому до рішення компетентного церковного суду». Компетентний церковний суд, а саме Всеправославний Собор, ще не зібрався, щоб перевірити, чи дійсно Александрійський патріархат став розкольницьким, як стверджує Московський патріархат, і в якій мірі. Тому будь-які превентивні дії у відповідь визнаються неканонічними згідно зі Святими Канонами.

Ієромонах ставить перед Севрюком низку запитань:

1) Хто дав Московському патріархату право судити Александрійську церкву і вести діяльність в закордонних єпархіях, коли це прямо заборонено Святими Канонами?

2) Чи в змозі Російська церква, яка отримала власну легітимацію як патріархат лише кілька сотень років тому, в односторонньому порядку кинути виклик Александрійській церкві, історія якої сягає самих початків християнства?

3) Чому не було жодного богословського аналізу від РПЦ, який би пояснював, яким чином поминання предстоятеля ПЦУ патріархом Феодором нібито дає право РПЦ здійснювати свої неканонічні дії в Африці?

«Створення Екзархату Російської церкви в Африці є вторгненням у чужу канонічну юрисдикцію – вторгненням – що рівнозначно створенню розколу, формі церковної окупації. Вона розколює Тіло Христове і ставить саму Російську церкву поза Церквою», пише о.Микита.

Наспавді, Александрійський патріарх не зробив нічого неканонічного, він лише виконував рішення Вселенського патріархату, який має виключні повноваження надавати автокефалію. Як патріархат другого рангу, він подав приклад, як і був зобов’язаний, для наслідування іншим помісним церквам. Але, на жаль, інші інтереси все ще заважають більшості з них це зробити.

Севрюк каже, що начебто патріарх Феодор вчинив зраду, і у африканського духовенства не залишалось іншого вибору, окрім як просити патріарха Кирила створити екзархат РПЦ в Африці. Але о.Микита заперечує: «Відколи і за якими правилами будь-яка помісна церква реагує на запити священнослужителів з іншої канонічної юрисдикції створенням неканонічних структур?». Адже якби це була традиція церкви, це відкрило б скриньку Пандори: «Завжди були священнослужителі, які з особистих мотивів — звісно, ​​не церковних — висували нерозумні вимоги». Одностороннє засудження Александрійського Патріарха з боку РПЦ і заперечення участі Александрійської церкви в спасительній дії Божественної благодаті рівносильне хулі на Святого Духа, пише грецький монах.

О.Микита звертає увагу на тактику РПЦ розривати спілкування з частиною єпископів помісної церкви і не розривати з іншою. На його думку, це тактика, націлена на розділення всередині такої церкви. Крім того, неучасть у співлітургії з деякими єпископами все одно не розриває з ними канонічної єдності. Всі, хто поминає Вселенського патріарха, який поминає миитрополита Епіфанія, вже є в сопричасті з ПЦУ навіть без співслужіння.

Священник закликає не залишати без уваги таке кричуще порушення канонів з боку РПЦ, щоб не створювати небезпечних пецедентів: «Якщо такі порушення не помічати й залишати без наслідків, то нехтування священними канонами та рішеннями Вселенських Соборів, здійснене настільки нахабно й без докорів сумління, завдасть серйозної шкоди самому інституту Церкви. Цей прецедент означав би, що священні канони та соборні рішення тепер можуть бути легко скасовані, коли це служить інтересам окремої Церкви. Яка перешкода буде для кожної автокефальної церкви створювати екзархати по всьому світу? І дуже сумно, що інші помісні церкви не займають позиції підтримки Александрійського Патріархату і священних канонів, хоча багатостраждальна Александрійська Церква неодноразово зверталася з цим закликом».

Теги: