Митрополит Халкидонський Еммануїл (Вселенський патріархат) дав інтерв'ю під назвою «Володимир Зеленський чинить опір в ім'я свободи, і ми повинні його підтримати» французському виданню «Le Point», в якому вкотре підтримав Україну та президента Володимира Зеленського, а також пройшовся жорсткою критикою по Путіну та РПЦ. Останню, зокрема, він назвав розкольницькою («схизматичною»), яка добровільно потрапила під ярмо Кремля.

Також митрополит розповів, як Вселенський патріарх пояснював президенту Франції Еманюелю Макрону свої мотиви для надання ПЦУ томосу про автокефалію: «Єдиною і вирішальною метою було збереження свободи совісті для 70% православних вірян України, які опинилися підпорядковані владі Московського патріархату».

Наводимо переклад з французької частини інтерв'ю ієрарха, який стосується України, російсько-української війни та стосунків з РПЦ.

- Володимир Зеленський, якого Москва і Вашингтон фактично виключили з переговорного процесу... Яка ваша реакція?

Чи може демократично обраний президент країни, чиє майбутнє залежить від мирного врегулювання, бути виключений з нього? Чи можна змінювати кордони так, як змінюють одяг? Чи можна підміняти принципи права правом сили?

Мені довелося неодноразово зустрічатися з Володимиром Зеленським. Я не українець, я не голосую в Україні, але переконаний, що він уособлює голос свого народу, що він веде боротьбу за свою країну і чинить опір в ім'я свободи - як своєї, так і нашої. Ми повинні його підтримати.

- Після зіткнення Трампа і Зеленського в Білому домі поставлено чи хрест на зусиллях із досягнення миру?

Ця пряма трансляція і сварка, що вибухнула на очах у всього світу закономірно вразили всіх, хто, незалежно від континенту, розглядає американську демократію як приклад для наслідування. Президент Трамп не може ігнорувати той факт, що для США в кінцевому підсумку вигідно підтвердити цей статус. Що стосується президента Зеленського, він з мужністю зробив ставку на подолання емоцій і без зволікання знову відкрив двері для діалогу. Очевидно, що саме Європейському Союзу належить зіграти тут вирішальну роль.

- Що ви думаєте про формулювання Еммануеля Макрона, який назвав Володимира Путіна «імперіалістом-ревізіоністом»?

На жаль, це абсолютно точне формулювання. Під час зустрічі президента Еммануеля Макрона з Його Святістю 23 квітня 2024 року в Єлисейському палаці, на якій я також був присутній, патріарх на прохання президента прокоментував своє рішення 2019 року щодо дарування автокефалії (тобто церковної незалежності), православним України, в Києві. Його єдиною і вирішальною метою було збереження свободи совісті для 70% православних вірян України, які опинилися підпорядковані владі Московського патріархату, а з 2014 року, з часу анексії Криму, який відкрито підтримував їхнього очевидного агресора - путінську Росію. Президент вразив мене своєю обізнаністю про релігійно-політичні переплетення, які в минулому формували обличчя Старого Світу і, як раніше здавалося, залишилися в минулому. А також своєю чуйністю і переконаністю в тому, що обов'язок Європи - не допустити їхнього повторення сьогодні.

- Однак чи не стала ця «автокефалія» України причиною розколу, який тепер роздирає Православну Церкву?

Ні, і для того щоб це зрозуміти, достатньо звернутися до історичної правди. Саме Константинополь хрестив Київ у 988 році, коли Москви ще навіть не існувала. Саме Константинополь 1589 року дарував автокефалію Москві і дарував їй статус патріархату, поставивши її п'ятою за честю після давніх Східних престолів апостольського походження. Саме Константинополь, зіткнувшись із впливом царизму з XVIII століття, а потім із радянським тиском у XX столітті, захищав прагнення до свободи у слов'янських, балтійських і скандинавських православних, надаючи їм після 1991 року церковні засоби для цієї свободи. Рішення Його Святості щодо України було пророчим, але насамперед відповідало правам і обов'язкам першості служіння, що належить Вселенському престолу як Матері-Церкви.

Сьогодні тільки Московський патріархат називає те, що відбувається, схизмою, і тільки він один сьогодні дійсно є схизматичним, оскільки впав, і цього разу добровільно, під ярмо Кремля. Розрив - не з нашого боку, ми не плутаємо цю девіацію і багатий внесок російського християнства у світову культуру і ми працюємо над тим, щоб відновити єдність із Російською Церквою, коли вона нарешті здобуде свободу.

- Хто більшою мірою використовує православ'я у своїх цілях - Кирил чи Путін?

Варто згадати, що символом Римської, а потім Візантійської імперії, так само як і багатьох претендентів на їхню спадщину, був двоголовий орел, покликаний виражати гармонію між духовною і світською владою. У сучасній Росії цей орел став одноголовим, бо відбулося повне злиття. Чи відомо, що Собор східних патріархів, який відбувся в Константинополі 1872 року, засудив під ім'ям «етнофілетизму» змішання релігії та політики, нації та віросповідання, Церкви та держави, назвавши його «вищою єрессю сучасності»? Цей осуд повною мірою стосується ідеології «русского мира», якою єдині Кирил і Путін і на якій вони будують свою дуалістичну доктрину боротьби «Добра проти Зла». Однак православ'я як жива віра, а не інструмент самоідентифікації, приймає слова Христові, що закликають нас раз і назавжди розрізняти Боже і кесареве.

Теги: