Радник МВС Естонії у справах релігій Рінго Рінгвее в інтерв'ю естонському виданню «Postimees» розповів, що чекає на Естонську православну церкву Московського патріархату в разі остаточного ухвалення поправок до Закону про церкви і парафії.

Він навів приклад впливу церкви на вірян, коли один парафіянин у присутності священика покритикував керівництво РПЦ і Росії, після чого почув рекомендацію не критикувати своїх начальників.

Він поскаржився на те, що переговори між МВС Естонії та ЕПЦ МП проходили дуже суперечливо: «Ми не раз доходили до рішень і результатів за столом переговорів, але найчастіше після закінчення зустрічі з'ясовувалося, що те, про що ми домовилися за столом, насправді не так» (траплялося, що після зустрічей МВС і ЕПЦ МП публікували прес-релізи, які суперечать одне одному, - прим. ред.).

Він пояснив, що інтерес МВС до цієї юрисдикції став «реакцією на те, що говорив патріарх Московський і всієї Русі, і на меседжі Російської православної церкви».

Водночас ЕПЦ поводилася дуже пасивно: «Усі заяви обмежувалися тим, що церква “за мир” і так далі. Але навіть вони з'являлися тільки коли держава запитувала позицію церкви щодо заяв патріарха Кирила».

Хоча порівняно з Україною ситуація не настільки погана, але в будь-якому разі присутність РПЦ загрожує підвищенням рівня загроз національній безпеці: «Україна перебуває у стані війни. Якщо ж говорити про Московський патріархат загалом, то картина в усіх країнах, де він присутній, дуже схожа, що підвищує рівень загрози. Якби після початку війни ЕПЦ МП більш рішуче висловилася проти, ми б зараз не перебували в цій точці відносин».

Рінго Рінгвее пояснив, що від самого початку війни неправильно повівся глава ЕПЦ МП митрополит Євгеній (Решетніков), який не відреагував на численні петиції православних: «З митрополитом Євгеном усе досить показово. Він ухилявся від відповіді на запитання, хто розв'язав війну. Постійне ухилявся. І саме це стало генеральною лінією церкви і джерелом усіх цих проблем».

Корінням проблем радник у справах релігій вважає РПЦ, яка безпосередньо пов'язана із силовими структурами російської адміністрації та КДБ ще з часів СРСР.

З його точки зору «твердження на кшталт “нас змушують змінювати віру” - це маніпулювання. Ніхто нікого не змушує вірити чи не вірити. Це особиста справа кожного».

«Західним суспільствам завжди було складно усвідомити, що релігію можна використовувати для абсолютно різних цілей», пояснює Рінгвее.

«У західному світському суспільстві вважається, що якщо людина у щось вірить, то її віра має бути захищена. Те, що індивідуальна віра однієї людини може спричинити важкі наслідки для інших людей, стало новиною для Заходу 2001 року», - згадує він 11 вересня 2001 р.

На запитання, що буде в найближчому часі з ЕПЦ МП, Рінгвее припустив, що все залежить від реакції церкви: «Якщо справа дійде до примусового припинення діяльності або якщо ці парафії окремо від ЕПЦ МП припинять адміністративний зв'язок із Московським патріархатом, то договори (оренди майна - прим. ред.) треба буде переглянути й укласти нові.

Якщо релігійне об'єднання підлягає примусовому припиненню, то майно, що залишилося, після задоволення вимог кредиторів перейде державі».

Серед варіантів також розглядається передача майна якомусь некомерційному об'єднанню, яке візьме на себе управління цією церковною будівлею, або створення фонду.

Окремо було розглянуто питання про посвідку на проживання для членів ЕПЦ МП, багато хто з яких має тільки російське громадянство (наприклад, черниці Пюхтицького монастиря і багато священиків). Рінгвее припустив, що під час переходу священика з російським громадянством в юрисдикцію Вселенського патріархату правові підстави для його перебування в Естонії зміняться.

Теги: