5-річний Іван Бонь із села Горінчово Хустського району Закарпаття заговорив, коли його приклали до ікони, що мироточить. До того він не розмовляв, розповідає у репортажі Газета по-українськи.
ґ— Син ще досить переляканий, але було й гірше, — каже Людмила Бонь.
Коли Іванові виповнився рік, він почав вимовляти деякі слова.
— Народився здоровий. До двох років вимовляв "мамо", "няню", "дай", "чай". Тоді захворів. Лікарі писали — анемія, бронхіт, запалення легенів. Відіслали нас у стаціонар лікарні. Там лежали шість разів по три-чотири тижні. Іванка кололи, ставили крапельниці. Син перелякався лікарів і уколів. Тоді й перестав говорити, замкнувся в собі. Чоловік, бувало, приїде із заробітків із Москви додому, накупить йому іграшок, а дитину нічого не інтересує. Як купляли йому машинки, то розбирав їх за 2 години. Любив гратися тільки молотком і цвяхами.
Батьки пішли з дитиною на прийом до лікаря-невропатолога.
— А вона каже: "Ідіть геть, буде дитина говорити. Ще й не так пізно починають". Через рік знову пішли. Лікарка відправила на масаж і вигрівання. Потім виписала якісь дорогі ліки, які помагають розвивати мовлення. Почала сина ними кормити, а він ще більше дивний став: почав сам до себе сміятися, коли собака гавкав, він йому підвивав, усіх бив, нервував.
Подружжя водило сина до церкви під святу чашу.
— Він і отця боявся. Як священик зайде до хати на Водохреще кропити святою водою, хапав його за одяг і тягнув надвір. Клали йому на голову чашу, причащали, але, Господи прости, не допомагало. Ми їздили і в Почаїв, але там казали, що треба пару разів приїхати.
Улітку Людмила лежала в лікарні зі старшою донькою.
— Там у палаті познакомилася з жінкою. Вона розказала, що в селі Рокосово в церкві мироточить ікона Ісуса Христа. Від неї багато людей зцілилися. Думаю, треба їхати. Прошу: "Господи, дай знак, чи варто їздити з малим до ікони, чи заговорить". За тиждень до поїздки у вересні прийшла до мене баба і каже: "Людо, мені снилося, що малий так файно із нами говорив".
Поїхали до церкви, а там так багато людей, що нема, де ступити. На службу запізнилися, але як пускали прикладатися до ікони, то ми встигли. Помолилися і повернулися додому. Коли зайшли до хати, Іван каже: "Мамо, дай хліба". Я ледь не впала.
Джерело: <a href="https://gazeta.ua/articles/people-newspaper/414524/2">Gazeta.ua</a>
За два місяці Людмила Бонь їздила до Рокосова шість разів.
— Щоразу брала його на руки і прикладала до ікони Ісуса Христа. Потім священик мазав нас миром. Після кожної поїздки син говорив усе краще і краще, вивчив усі букви і числа до 10.
Ікона Ісуса Христа замироточила в селі Рокосово Хустського району Закарпаття в першу неділю після Великодня в будинку родини Білецьких. Свідком дива стала донька господаря 18-річна Мирослава Білецька під час молитви. Після цього в дівчини з'явився дар ясновидіння, пише газета. Ікона довгий час стояла в домі Білецьких, потім її забрали до сільської церкви. Щоп'ятниці біля образа правлять службу і роблять миропомазання.
Теги:
Виходить, що Святе Причастя Господа на хлопчика не подіяло (а значить, для цього були якісь причини). не ясно, чи батьки каялися в своїх гріхах, чи причащалися вони. Не ясно, скільки разів причащали дитину.
а зате до "чудотворної" ікони дитину не полінувалися звозити 6 разів. Ну, щодо хлопчика, звісно, то міг бути певний Промисел Божий для прославлення ікони.
а оце взагалі як розуміти?:
ой недаремно писав о. Андрій Кураєв, що його лякає оця шалена кількість мироточащих ікон.. Ой як же люди нині хапаються за чудеса! За будь-які. Більшість думає: де чудеса - там Божа сила, а де чудо не трапляється по моєму бажанню - там нема Божої сили. І бігають по знахарях, "цілительках від Бога". А перетерпіти випробування віри як християни не хочуть, не хочуть чекати на зцілення через сповідь та Причастя Самого Бога. О Господи, спаси віру в Україні!