Рік тому, 2 лютого, почив у Бозі протоієрей Микола Лазарко – настоятель храму Святого Великомученика Димитрія Солонського у селі Стецьківка - колишньому сотенному містечку Сумського козацького полку. Помер ще нестарою людиною – його священицька кар’єра тільки розпочалася. Мабуть тому його більше знають на Сумщині як професійного філолога, викладача університету, дослідника «Слова про Ігорів похід» та східних поліських діалектів, повідомляє для "Релігії в Україні" Оксана Романенко.
Ще менше знали люди і в Сумах, і в Стецьківці про отця Миколая як про хорошого поета. Ніби російський поет-романтик Іннокентій Анненський він чи то ховався, чи просто не брав за серйозно свою поетичну роботу. Проте цінність творів о. Миколая вже визнана професійними критиками. Його твори зібрані у збірці «Пам'ять і любов» - єдине і посмертне видання поета і панотця вийшло у січні 2012 року в Сумах.
Як людина, що робила кар’єру професійного філолога, а згодом ще й священика, о. Миколай сам не збирав свої вірші. Це зробили за нього близькі та друзі – сумлінно розібрали архів покійного. Дещо вже було оприлюднено – у малотиражних альманахах Сумщини. Але справжню пошукову роботу взяла на себе Надія Каменська - доцент кафедри української літератури, колега о. Миколая.
- У книжці практично всі відомі твори о. Миколая, - каже Каменська.
У юності Микола Лазарко встиг побувати і директором школи, і членом КПСС. Потім тридцять років - викладач філологічного факультету Сумського педуніверситету, написав біля 50-ти наукових, методичних праць. Вистачало сил ще й на літературну студію університету - «Орфей». Був хорошим наставником, ерудитом, знався на живих слов’янських мовах. До речі, під час недільних служб у Стецьківці о. Миколай часто-густо читав молитви то польською, то болгарською мовами – вважав, що урізноманітнювати мову Церкви можна не лише один раз на рік, читаючи на Великдень послання святого Іоанна Золотоустого, а й у звичайну приходську неділю…
«У ньому поєднувалися творчість і духовність, педагогіка і щира дружба. Він однаково був привітний, як з братом по вірі, так і з іновірцем, магометанином чи буддистом», - каже про нього університетський філолог Сергій Пятаченко, який останні роки очолює ту саму студію молодих поетів «Орфей».
«Все життя проповідував внутрішню гармонію. На багато його віршів написана музика, як от на наступні рядки:
Яріють калини – осіннього смутку сестриці
І клени роняють ясну позолоту в траву…
Хай нашим дівчатам сьогодні весілля насниться,
А завтра усе це хай буде у них наяву…», - цитує о. Миколая сумський письменник Аркадій Поважний, який, хоча й належить до іншої конфесії – УПЦ КП, але мав о. Миколая за одного з найкращих друзів.
Збірка вийшла накладом 300 примірників. Є цікаві фотографії - з мирського та духовного життя. За тиждень до виходу збірки, твори о. Миколая також побачили світ у альманасі «Орфей – 2011», який весь був присвячений пам’яті о.Лазарка.
Теги:
dutchak1 написал: