— Тут наша позиція цілком зрозуміла. Вона сформувалася вже багато десятиліть тому. Богослужіння в православних парафіях на території України може звершуватися тими мовами, які є найбільш зрозумілими для парафіян. Тому сьогодні в нас є парафії, в яких служать і грузинською, і румунською, і іншими мовами, -- сказав митрополит.
Стосовно української мови, то владика Антоній нагадав, що про це говорив глава УПЦ митрополит Володимир у своїй доповіді 27 травня 2012 року: звершення богослужіння українською мовою було офіційно санкціоновано ще в 1921 році.
6 червня (24 травня старого стиля) 1921 року Синод єпископів України дозволив звершувати богослужіння українською мовою в тих парафіях, де цього бажають парафіяни більшістю у дві третини голосів. Законність цього рішення визнав і Патріарх Московський Тихон. "Ця норма і сьогодні залишається в силі, -- сказав митрополит Антоній. -- В нас є парафії, які звершують богослужіння українською мовою. Зокрема, чимало таких храмів на Волині. Тут ще з 1920-30-х років, коли Волинь перебувала у складі Польщі, склалася традиція україномовного богослужіння. І с тих пір вона фактично ніколи не переривалася".
Митрополит Антоній каже, що самі парафії мають визначитися, яку мову богослужіння вони вважають для себе більш прийнятною, а вища церковна влада завжди готова піти на зустріч побажанням церковного народу.
Але, на його думку, проблема сприйняття церковнослов’янської мови сучасними християнами "полягає більше в недостатній обізнаності пересічних громадян щодо подій Біблійної історії й церковного віровчення, котрі оспівуються в богослужбових текстах". Тому важливим завданням сучасної Церкви є розвиток катехізичної діяльності, покликаної подолати прогалину в елементарних богословських знаннях, вважає владика Антоній: "Це неодмінно полегшить сприйняття церковнослов'янської мови у всій її красі та мелодиці".
Теги:





Досить чітко про ці рішення 1921 року говорить патріарх Тихон у своєму зверненні "к чадам Православной Церкви на Украине" від 23(10).07.1921 року. Це звернення повністю надруковано в: Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 14-30 жовтня 1921 р.: Документи і матеріали. Київ, Львів, 1999.С. 503.
Патріарх Тихон погодився з цією нормою, хоча і вважав, що вона ще підлягає затвердженню Собором.
У вересні 1922 році цю норму підтвердила і нарада єпископів, духовенства і мирян в Києві. Тоді планувалося зібрати в Києві Загальноукраїнський Церквоний Собор, але радянська влада не дала на це дозволу. Тому фактично прийшлося назвати цей форму не Собором, а "нарадою".
До речі ту саму норму про обрання богослужбової мови двома третинами голосів парафіян підтвердив і Помісний Собор УПЦ в листопаді 1991 року (тоді ще під головуванням митрополита Філарета).