Ченці Свято-Успенської Унівської лаври УГКЦ повідомляли, що пророцтво про долю деяких політиків в Україні, яке поширювалося у ЗМІ, не належить ієромонаху Герману Будзінському, проте цими днями в архівах «ТВ Собор» віднайдено справжнє інтерв’ю цього священика, яке він дав для творців фільму «Вітаю тебе, український народе». Душпастир розповідає про своє ув’язнення, заслання в Сибір, а також про деталі насильницької ліквідації Української Греко-Католицької Церкви, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

«Коли більшовики задумали нашу Церкву знищити, то вони домагалися, щоб митрополит Йосиф (Сліпий) вислав до Москви делегацію, яка би представляла УГКЦ. У цій делегації я був як перекладач, бо ніхто із інших членів цієї делегації (о. Климентій Шептицький, о. Гавриїл Костельник, о. Іван Котів) не знав російської мови. Коли ми вже були у Москві у православного патріарха, нас питали про те, хто ми є. Митрополит Йосиф написав коротко про те, хто ми є. Після прочитаного нам сказали, що «це добре є, і їхня комісія вже у Львові з усім розбереться»», – пригадує багатолітній в’язень радянських таборів, який, як ісповідник віри, втішався великою повагою у середовищі вірних УГКЦ і поза її межами.

Відтак, за словами священика, уже у квітні 1944-го ця комісія приїхала, щоб розгромити УГКЦ. Саме тоді кілька сотень греко-католицьких священиків опинилися за ґратами. За словами о. Германа, о. Гавриїл Костельник проголосив себе лідером, який переводив УГКЦ у православ’я. Тоді ж скликали собор, на якому змушували священиків переходити в православ’я. Тих, хто таке чинив, залишали на їхніх парафіях, яку вже такий отець мав вести як православний священик.

«У в’язниці я був 10 місяців. Спочатку слідчий протягом трьох місяців бив мене палкою і своїми чоботами по голові. А як бачили, що це не дає потрібного результату, то пробували і по-доброму зі мною говорити, пропонуючи викладацьку справу», – розповідає священик.

Потім відбувся суд, після якого о. Герман був «на пересилці» у Львові 10 місяців. Трохи згодом священика заслали до Сибіру на два роки, а потім на Воркуту.

«Після смерті Сталіна у 1953 році вже можна було писати скарги. І от я написав одну до Москви. Після неї мені дозволили повернутися до Львова, де я працював підпільно. А через два роки мене знову заарештували, після чого я знову опинився в Сибіру», – пригадує він.

Отець Герман Будзінський знову писав скарги, які, як з'ясувалося, потім видали у США. Після останнього листа священика звільнили. Він повернувся в Україну, де працював підпільно. Шістдесятилітнього отця Германа знову хотіли судити, але цей суд не відбувся.

Теги: