У Національному видавництві "Веселка" побачила світ книга "З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі" Андрія Топачевського. Це не богословський трактат (хоч книгу написано з євангельських позицій), а — популярна, цікава, багата образною мовою книжка з численними кольоровими ілюстраціями дерев, кущів, трав, їхніх квітів і плодів, а також свійських та диких тварин, що їх згадано у Біблії, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на відгук українського науковця Дмитра Степовика у "Дзеркалі тижня".
Книга вабить до себе не тільки вишуканою ошатністю, а й достеменністю, з якою автор визначив усі, майже без винятку, назви, знайшов їхні відповідники в нинішньому розмаїтому світі ботаніки й зоології, склав цікаві описи з оригінальними коментарями до них. При цьому думки вчених-природознавців не суперечать, а лише підтверджують слова старозавітних пророків і апостолів.
Андрій Топачевський виріс у науковій родині: його батько Олександр Топачевський — світило української ботаніки, багаторічний директор Інституту гідробіології НАН України (меморіальну дошку академіку О.Топачевському добре знають кияни — вона на будинку цього інституту на вулиці Володимирській, 44, біля входу до станції метро "Золоті Ворота"). А прадід Яків, родич М.Грушевського, у XIX ст. був священиком на Київщині й Житомирщині (Рід Михайла Грушевського. — К., 2006).
Нещодавно Андрій Топачевський дав інтерв’ю "Буквоїду", в якому підтвердив, що він «до Біблії підійшов через наукову біологію».
"Якими плодами живилися праотці Адам і Ной? Ніколи не куштували вони навіть звичайної картоплі, не смакували лимонами та апельсинами. Але жили понад вік! Лише сім головних культурних рослин вирощували наші давні предки. Та цього вистачало, щоб збудувати сильні держави, створити неперевершені шедеври мистецтва. Коли ж і звідки прийшли до нас культурні рослини і свійські тварини? Чому рослини й тварини з'явилися на сторінках Святого Письма? Чи змінилися вони за останні три тисячі років?" На ці і багато інших запитань автор відповідає в культурно-історичній площині, згідно з новітніми науковими уявленнями, при цьому — з позиції сучасного креаціонізму, тобто визнаючи божественне походження світу.
Єдності змісту і форми книги досягнуто ще й завдяки вишуканій простоті композиції кожної новели (підрозділу), що починається умовним символом персонажа розповіді, згаданого у наведеному поруч біблійному вірші, а далі розгорнутого в реалістичне зображення (енциклопедичний малюнок, твір мистецтва, сучасна світлина). Цьому сприяє багатий іконографічний, ілюстративний матеріал, наданий київськими і львівськими музеями, а також графіка стародавніх атласів, бестіаріїв, репродукції світових шедеврів. Українські ікони невідомих авторів, народні картини й вишивки органічно сусідять з творами майстрів — Лукаса Кранаха Старшого, Альбрехта Дюрера, Паоло Веронезе, Тараса Шевченка, Тимофія і Михайла Бойчуків, Олександра Мурашка.
Твори на біблійні теми зазвичай викликають запитання щодо застосування термінів. Давні помилки переписувачів, розбіжності в різних перекладах Біблії призводять до труднощів розуміння деяких текстів або ідентифікації окремих подій, персонажів, місцин, істот чи їхніх сучасних назв. Авторові вдалося успішно здійснити ідентифікацію біблійних істот саме в національному контексті, шляхом зіставлення кількох українських, англійських, а також польського й російського перекладів Святого Письма.
Теги:
dutchak1 написал: