«Для мене, – зауважив Верховний архієпископ Святослав, – той феномен, що жінки частіше їдуть на заробітки, ніж чоловіки, є загадкою. Коли я працював з нашими людьми в Греції, то місцеве духовенство дуже дивувалося, що 90 відсотків нашої громади – це були жінки. І перше питання, яке задав мені грецький владика, було: як так сталося, що чоловіки відпустили своїх жінок на заробітки?»
Він запитував наших вірних, чому так сталося. «Одні казали, що жінкам легше знайти роботу, інші казали, що жінка ніколи не потрапляє під підозру правоохоронців… Але жодна з цих відповідей мене не задовольнила. До кінця я так і не зрозумів, чому так відбувається», – додав Святослав.
«Гадаю, – продовжив він, – це є питання для науковців, соціологів… Але можу підтвердити, що це негативний феномен, тому що жіноче заробітчанство породжує в Україні соціальне сирітство… Потім ті жінки теж переживають сильні травми. Відомий такий вислів «мама-банкомат» – коли в дитини мама асоціюється з образом її матеріального забезпечення. Коли жінка їде на заробітки, то вона одна несе тягар цього заробітчанства. Така жінка зазвичай утримує свого чоловіка, свою сім’ю. Водночас вона стає чужою своїй сім’ї. Тому Свято матері в Італії – це одне з найбільших свят української громади».
Говорячи про труднощі, з якими зіштовхуються наші люди, виїжджаючи на заробітки, глава УГКЦ зазначив, що дуже добре обізнаний з цими проблемами, бо йому довелося організовувати першу парафію УГКЦ серед наших заробітчан в Афінах. Також Святослав зазначив, що певна душпастирська тактика УГКЦ стосовно українських емігрантів полягає в золотому правилі, «яке ми винесли з досвіду попередніх хвиль еміграції: інтеграція, але не асиміляція».
Глава УГКЦ додав, що серед тих людей, які гуртуються навколо українських церков, парафій за кордоном, він не побачив зрадників України.
Разом з тим Святослав побажав українцям, аби думка про еміграцію була останнім з можливих варіантів пошуку себе
Теги:
"... жінкам легше знайти роботу... жінка ніколи не потрапляє під підозру правоохоронців… жодна з цих відповідей мене не задовольнила". Вас ніколи і ніяка з відповідей не задовольнить, поки особисто не доторкнетеся і переживете стан розпачу та відчаю через безсилля дати собі в нас раду - через зубожіння більшості бідного нашого народу. "Ситий голодного не розуміє". Ви бачите бідний народ тільки в свята...
Зверніться хоч один раз від себе і від імені Синоду в захист нашого бідного і нещасного народу до Президента, ВРУ, Уряду і до всіх ОДА і районних рад, і особливо до всіх високопосадовців, прихильників і вірних УГКЦ з проханням хоч трохи пожертвувати свого служіння для бідних українців.
Чи знає, Блаженний, що більшість народу неспроможні оплатити лікування, через що є чимало трагедій. А про тарифи і говорити не приходиться. А може це геноцид нашої нації?!