«Усі вірні Східних Католицьких Церков на місійних теренах перебувають під юрисдикцією місцевого дієцезіального єпископа, згідно з латинською термінологією − ординарія місця. Я в Італії пояснював місцевим священикам: коли до вас приходять вірні УГКЦ, щоб охрестити дитину − це одне, а вінчатися − це зовсім інше питання. Охрестити дитину ви можете, а вінчати − ні. Ідеться про канонічну форму вінчання. Тільки якщо єпископ дасть дозвіл − ви можете вінчати», − зазначив о. Андрій.
Священик зауважив, що обов’язково мають бути свідки подружжя. «Тридентський Собор говорить: Таїнство Вінчання має відбуватися перед священиком, двома свідками і має бути молитва», − сказав заступник голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ.
Уже пізніше, зауважив о. Андрій, у документах Церкви було зазначено, що шлюб має давати парох, тобто священик, який є обмежений певною територією.
«Канон 916 говорить: як через постійне, так і через тимчасове місце проживання кожний набуває власного місцевого ієрарха і пароха Церкви свого права, до якої приписаний, хіба що загальним правом передбачено щось інше. Власним парохом того, хто має тільки єпархіальне постійне або тимчасове місце проживання, є парох місця, в якому той у певний час проживає», − зазначив о. Андрій Танасійчук.
І додав, що згідно з 912-м каноном, тимчасове місце проживання набувається через таке перебування на території якоїсь парафії або принаймні єпархії, яке або пов'язане з наміром залишитися там принаймні протягом трьох місяців, хіба звідти щось відкличе, або дійсно воно продовжувалося до повних трьох місяців.
Отець Андрій наголосив, що до священиків УГКЦ, які душпастирюють поза межами України, має застосовуватися Кодекс канонів Східних Церков.
Священик зауважив, що обов’язково мають бути свідки подружжя. «Тридентський Собор говорить: Таїнство Вінчання має відбуватися перед священиком, двома свідками і має бути молитва», − сказав заступник голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ.
Уже пізніше, зауважив о. Андрій, у документах Церкви було зазначено, що шлюб має давати парох, тобто священик, який є обмежений певною територією.
«Канон 916 говорить: як через постійне, так і через тимчасове місце проживання кожний набуває власного місцевого ієрарха і пароха Церкви свого права, до якої приписаний, хіба що загальним правом передбачено щось інше. Власним парохом того, хто має тільки єпархіальне постійне або тимчасове місце проживання, є парох місця, в якому той у певний час проживає», − зазначив о. Андрій Танасійчук.
І додав, що згідно з 912-м каноном, тимчасове місце проживання набувається через таке перебування на території якоїсь парафії або принаймні єпархії, яке або пов'язане з наміром залишитися там принаймні протягом трьох місяців, хіба звідти щось відкличе, або дійсно воно продовжувалося до повних трьох місяців.
Отець Андрій наголосив, що до священиків УГКЦ, які душпастирюють поза межами України, має застосовуватися Кодекс канонів Східних Церков.
Теги:
dutchak1 написал: