1 березня у "Музейній вітальні" Львівського музею історії релігії разом з Львівською єпархією УАПЦ відбулася зустріч з священиками та мирянами Української автокефальної православної церкви, присвячену пам’яті Патріарха Димитрія (Володимира Яреми). Про це повідомила завідувач інформаційно-рекламним відділом ЛМІР Ірина Цебенко.

Спогадами про Патріарха Димитрія поділилися Львівський архиєпископ Макарій, відомий український есеїст та літературний критик, редактор часопису "Наша віра" Євген Сверстюк, рідні та знайомі Володимира Яреми. У зустрічі брали участь і хорові колективи львівських церков Петра і Павла, Успіння Пресвятої Богородиці та Львівського Ставропігійного крайового братства Апостола Андрія Первозванного.

Отець Володимир одним із перших в Україні розпочав рух за третє відродження УАПЦ: його церква Петра і Павла, що у Львові, першою відійшла від Української православної церкви Московського патріархату. Потім був Всеукраїнський православний собор, який обрав Митрополита Мстислава (Скрипника) Патріархом Київським і всієї України. Після його смерті наступником став патріарх Димитрій.

Постать Володимира Яреми досить багатогранна: він був не тільки душпастирем, а й дослідником. З-під його пера вийшла низка мистецтвознавчих і богословських праць, зокрема з історії українського іконопису.

До речі:

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПЦ) — форма українського православ'я, незалежна від іноземних релігійних центрів. Закон УНР про автокефалію підписано 1 січня 1919, але внаслідок зміни політичної влади він не був реалізований.

14—30 жовтня 1921 відбувся Перший Всеукраїнський православний церковний собор, на якому обрано власну ієрархію, затверджено канони та устрій УАПЦ (формація 1921). Першим митрополитом-фундатором її став В. Липківський. Головні засади УАПЦ — автокефальність, соборноправність, національність, незалежність від світської влади. Мала демократичний характер, прагнула поновлення давніх українських звичаїв. У богослужінні вживала українську мову. Зазнавала постійних утисків від державної влади. 28—29 січня 1930 на Надзвичайному соборі УАПЦ її було примушено "саморозпуститися". Майже всі її єпископи, більшість священиків і тисячі вірних були знищені.

Вдруге УАПЦ відновилася в роки німецької окупації (формація 1942), причому хіротонії УАПЦ формації 1921 не були визнані. Це призвело до розколів (Ашаффенбурзький церковний з'їзд 28 серпня 1947) і взаємної боротьби в умовах еміграції.

Третє відродження УАПЦ оформилося на соборах 20 жовтня 1989 у Львові та 5—6 червня 1990 у Києві, де вперше в історії українського православ'я було обрано патріарха — Мстислава Скрипника. На об'єднавчому соборі 25—26 червня 1992 утворилася Українська православна церква — Київський патріархат. За півроку відновлено й УАПЦ.

Теги: Музейна вітальня, музей історії релігії, Львівська єпархія УАПЦ, Ірина Цебенко, Патріарх Димитрій, Володимир Ярема, архиєпископ Макарій, Наша віра, Євген Сверстюк