Авторка накопичила дуже об’ємний і фактично вичерпний за своєю репрезентативністю матеріал. Його огляд у першому розділі «Про джерела навчання для священиків» охоплює рубрики літургійних книг, уставні, патристичні, навчальні, проповідницькі тексти, цілу низку інших джерельних творів, що дозволяють реконструювати динаміку тогочасних пошуків синтезу автохтонної церковної традиції та нових тенденцій пасторального богослов’я, котрі сформувалися в університетському середовищі Заходу.

Дуже детально аналізуються відомості про спосіб приготування до священичої та єпископської хіротонії, вимоги щодо кандидатів до рукоположення. При цьому авторка виявляє тонке відчуття особливостей церковного життя в Речі Посполитій ранньомодерної доби, коли доводилося мати справу і з реліктами середньовічних звичаїв «подавання церковних дібр», і з відвертими або ж прихованими корупційними стосунками в середовищі клиру.

Надзвичайно цікавою виглядає реконструкція трансформації уставних вимог із «Типікону» та богослужбових рубрик у «Служебниках» у більш-менш організовану систему «Навчальних відомостей, як належить священикові відправу чинити в церкві святій».

Дослідження Алісії Новак є істотним внеском у вивчення структуротворчих чинників української культури епохи Бароко, конфесійна природа яких не заважала широкомасштабному впливу на різні сторони національного буття з огляду на унікальну роль у ньому християнського кліру – як з’єднаного, так і не з’єднаного з апостольським престолом.

Книгу можна придбати у видавництві «scriptum» за адресою: https://www.wydawnictwoscriptum.pl...

Теги: