"Якось парадоксально, що якраз тепер, у Великому пості 2019 року Божого, зударяються між собою владолюбство та пустомовство одних і бажання, щоб їм служили, інших… І якщо останні домагаються свого прямо, без прикриття, то владолюбці йдуть до своєї мети за посередництвом тисяч засобів і прийомів, послуговуються арсеналом масок і гасел (пустомовства), не гребують нічим, аби досягти найбажанішого – влади. Що ж на все це каже Церква в ширшому контексті?" — говориться в презентації теми журналу на сайті УГКЦ.

"Церква дає нам мудре слово щодо владолюбства і пустомовства в сучасному світі, — говориться в презентації теми журналу на сайті УГКЦ. — Щоб трохи ознайомити вірних із цією наукою напередодні Президентських виборів в Україні, «Патріярхат» обрав темою номера питання популізму, як одного з найвищих, мабуть, бар`єрів, який стоїть перед нашим народом на шляху розвитку у багатьох аспектах. Розпочинаємо з базових речей, необхідних для розуміння природи популізму, і з того, що говорить вчительський уряд Церкви про згадану проблему. Про це дізнаєтеся з інтерв’ю з д-ром Юрієм Підлісним «Між словами і вчинками». Ширший філософський підхід до теми бере д-р Зіновій Свереда, рефлексуючи «про мудрість Божу і глупоту людську», про популізм, який є вічним пошуком «чудотворців», про справжніх (а теж несправжніх) релігійних діячів, про те, чому людьми так легко маніпулювати… Далі д-р Андрій Сороковський у статті «Церква у постліберальну добу» показує, що та політична епоха, в якій живемо, попри всю свободу, що її вона нібито подарувала людству, на жаль, не змінила світ на краще".

Крім того, у номері розглядаються стосунки з православними: "Надання Томосу православним братам в Україні винесло на вістря обговорення тему єдності українського християнства загалом. «Патріярхат» теж не оминає цієї тенденції на своїх сторінках. Так, отець д-р Михайло Димид у доповіді «Еклезіологія про Київську Церкву» провадить нас вервечкою історичних і сучасних документів, що «пропонують широкий погляд на Христову Церкву, який виходить із євангельської заповіді любові більше, аніж від потреби досконалої справедливості», акцентуючи на об’єднавчих візіях як католицьких, так і православних владик. Доповнює тему стремління до єдності Київського християнства д-р Ігор Скочиляс, представляючи унійні та неунійні періоди головного київського храму у матеріалі під назвою «Свята Софія Київська – катедра унійної Церкви. Історичні сюжети XV – XVII століть».  Щоб глибше розуміти сьогоднішнє стремління православних України до виходу з московської орбіти варто зазирнути в минуле і з`ясувати, що ж призвело до тотального підпорядкування Києва Москві. Це питання історії привідкриває Віктор Заславський у матеріалі «Українське Православ`я у тенетах багатовекторності»".

Теги: