Олександр Михайлик працює екскурсоводом у Водно-інформаційному центрі, а у вихідні  - мандрує країною. Два роки тому підготував і опублікував книгу про храми Київщини. Переглянув власний фотоархів і виявив там підбірку тематичних світлин і для Житомирської області.

«Я вже встиг побувати у багатьох містечках області та зробити знімки ще до того, як виникла ідея оформити їх у книгу.  Це моє захоплення і спроба показати, що кожен храм –  цікавий своєю історією та цінний. Витрачаю на поїздки власні кошти і вільний час. На Житомирщині абсолютно не дослідженими для мене на момент задуму книги лишалися кілька райцентрів, а от у Житомирі, Овручі та Бердичеві десь 70% храмів сфотографував протягом останніх 9 років. Свої поїздки планував таким чином, щоб було автобусне чи залізничне сполучення, власного авто не маю. Були дні, коли встигав побувати у двох містечках, - розповідає Михайлик. – Всю інформацію збирав самостійно з жовтня 2017 року по квітень 2019-го – працював у архівах, спілкувався з місцевими жителями чи співробітниками музеїв, користувався інтернет-джерелами. Використовував довідкову літературу  -  «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии» Миколи Теодоровича, «Памятная книжка Киевской епархии на 1913 г.» та «Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии» Миколи Переверзєва. Сучасні фото всі мої, їх обробкою та версткою книги займався на комп’ютері вдома. Це суттєво здешевлює процес, витратився лише на друк. Книгу можуть придбати усі бажаючі, звернувшись до мене».

Видання альбомне, має 128 сторінок, кольорове. В ньому розповідається про 44 існуючі об’єкти і 31 втрачений храм. Книга cкладається із кількох частин – православні храми, католицькі та лютеранські храми, синагоги. На окремих сторінках розміщені фото будівель та їх описи – коли і ким побудовано, освячено, зруйновано чи відновлено, як використовувалося у радянський період, чи має пам’яткоохоронний статус, тощо. Один із розділів присвячено втраченим храмам. Інформацію про них знайти можна, а от фото збереглося дуже мало.

Завдяки виданню «Старовинні храми міст і містечок Житомирщини» Олександра Михайлика вдалося уточнити, систематизувати, а подекуди навіть виправити інформацію, яка була помилковою чи неточною. Також встановили історичні назви, які давалися першочергово.

«Насправді Житомирщина – це унікальний регіон, адже його сакральна спадщина репрезентує не лише різні історичні епохи – від часів Русі до останніх років існування Російської імперії, але й представлена одночасно православними, католицькими і лютеранськими храмами, синагогами. Щось подібне серед сусідніх областей можна зустріти лише на Хмельниччині та Вінничині. На час розпаду Російської імперії лише у містах і містечках було близько 25 костелів та каплиць, переважна більшість з яких – цегляні. Найдавнішими пам’ятками Житомирської області вважаються Свято-Василівська церква в Овручі, Миколаївська церква в Олевську. Для себе особисто відзначаю також костел Непорочного Зачаття Діви Марії Монастиря Босих Кармелітів, який було закладено у 1634 році. Саме його фото прикрашає обкладинку книги «Старовинні храми міст і містечок Житомирщини».

На 2020 рік Олександр Михайлик вже планує експедицію Чернігівщиною, там надзвичайно великий обсяг роботи. Лишень в одному  Ніжині нарахував 17 церков 17-19 століття.

Теги: