У 1987 році у нинішній церкві Благовіщення радянська влада розмістила Музей писанкового розпису. Однак 1990-го року влада передала церкву православній громаді. Як з’ясувалося незабаром, громада та належала до Московського Патріархату. Храм мав перебувати в їхньому підпорядкуванні, доки не буде збудовано новий.

Коли 9 років тому комісія ЮНЕСКО вивчала дерев’яні споруди Івано-Франківщини, то коломийську церкву Благовіщення не внесли до каталогу Всесвітньої культурної спадщини. В акті огляду стану церкви група експертів Національного комітету ІКОМОС України та Польщі зазначила: «Визнати стан пам’ятки за аварійний і такий, що вимагає негайного проведення реставраційно-консерваційних рятувальних робіт».

Після повернення храму Українській Греко-Католицькій Церкві, який їй і належав згідно з церковними документами, єпископ Коломийської єпархії УГКЦ Василій Івасюк призначив настоятелем храму священника Андрія Танасійчука. Владика сказав: «Нашою пам’яткою, нашою історією є церква Благовіщення, яку будували наші діди-прадіди, її потрібно зберегти».

Віднову храму Благовіщення довірили кооперативу «Зодчий». Реставратори побачили, що через неналежний догляд і вік храм почав занепадати. Перегнило дерево, з якого зроблена покрівля, елементи фасаду, а всередині — деякі стіни.

Настоятель церкви отець-доктор Андрій Танасійчук згадує: «Коли я прийшов до храму, то насамперед звернув увагу на те, що нема фундаменту. Через те, що підвалини зігнили, треба було повністю робити фундамент. У задню частину, святилище, завжди затікала вода, бо не існувало жодного водовідведення. Тому з часом воно прогнило і почало осідати. Ми підняли церкву, зробили фундамент, замінили частини, які цього потребували та були аварійними, зміцнили кути. Але коли ми відкрили старі ґонти, зняли плити зсередини, то жахнулися. Спочатку ми думали, що великою проблемою є фундамент, але тоді зрозуміли, що треба робити більше: зміцнювати всі стіни, кути зсередини, а також дірявий дах. Коли ми зняли іконостас, то побачили, що він ледь-ледь тримався і міг упасти будь-якої миті…»

За час реконструкції у храмі укріпили підвалини, замінили на дерев’яні старі металеві церковні маківки, оновили накупольні хрести, а також замінили дерев’яні колоди, які формують стіни храму, тощо.

«Ми зберегли пам’ятку архітектури загальнонаціонального значення, ми врятували історичну церковну споруду. Особливо вона дорога для нас, коломийських вірних, — зазначає настоятель храму отець-доктор Андрій Танасійчук. — Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії знову милуватиме наше око, а слово Боже, яке лунає в ній, — наші серця й душі. А відтак ми будемо чекати, щоб дерев’яний шедевр потрапив до каталогу ЮНЕСКО».

Цьогоріч УГКЦ відзначає 30-річчя з часу виходу з підпілля. Тож знаменно, що такі знакові події — порятунок церкви Благовіщення від руйнації та будівництво дзвіниці з карильйоном біля церкви Йосафата у Коломиї — відбулися саме в цю річницю.

В УПЦ (МП) не визнають передачу Благовіщенського храму греко-католикам, вважаючи його "захопленим уніатами".

Теги: