«Цей собор, – заявив єпископ, – символ і знак єдності не лише дітей українського народу, розкиданих по всьому світі, а й єдності нашого народу та нашої Церкви з усією Вселенською Христовою Церквою... Навіть пекельні сили комуністичного режиму 30 років тому були змушені визнати Божу силу, яка діяла в людській немочі дітей нашої Церкви, та легалізували цю Церкву на теренах агонізуючого вже тоді Радянського Союзу».

«Сьогодні, – сказав єпископ, – сам воскреслий Спаситель кличе, спонукає нас, своїх учнів у ХХІ столітті, знову і знову увіходити до човна й перепливати на "той бік", тобто виходити поза межі нашого малого світу, тієї нашої "Галілеї", до якої ми призвичаїлися і в якій нам, як правило, зручно, безпечно і, признаймося, комфортно».

Саме розміщення цього собору, вважає владика Богдан, на лівому березі Дніпра вказує греко-католикам на шлях, яким вони мають йти – шлях місійного динамізму, апостольської ревності, щирого ділення з іншими скарбом віри. «Адже після того тривалого часу, коли наша Церква силою історичних обставин була змушена обмежити свою діяльність в Україні до Галичини, а повернувшись до столиці, прагнула кинути коріння передовсім на історичному правому березі, Господь неначе змусив нас перейти на лівий берег Дніпра, щоби вказати на розлогі простори усієї нашої Батьківщини, де люди чекають живого свідчення віри і Божої любові, – зауважив проповідник. – Недаремно супротивні сили згодом бідкалися, мовляв, "уніати перейшли вже не тільки Збруч, але і Дніпро!"».

«Так, ми йдемо, – сказав він, – не раз попри наші власні сумніви, тривоги і страхи, проте ми не несемо загрози для нікого (хіба що для диявола і його слуг!). Натомість для власного народу і всіх людей доброї волі бажаємо нести світло Божої науки, Божої правди і Божої любові».

Водночас секретар Синоду додав: щоб успішно сповнити цю місію, греко-католики мусять самі безнастанно зростати у вірі.

Теги: