Автор книжки – знаний дослідник церковної архітектури. Ще наприкінці минулого століття він видав грубий том “Церкви України: Закарпаття”, який містив дані про всі існуючі на тоді в області храми різних конфесій. Цьому передували тривалі роки досліджень, відвідини буквально кожного з шести сотень населених пунктів, знайомство з тисячами людей, нескінченні фотографування просто неба та під церковними склепіннями. Але до тієї книжки потрапив далеко не весь зібраний мату реал. Тому окремо вийшли книжки про вже неіснуючі храми, про збудоване за останню чверть століття, про 55 дерев’яних церков (усього таких у нас понад сотню, включаючи новозбудовані), про дзвіниці, брошури про окремі з них. І тепер – нова подача. Автор присвятив її пам’яті свого діда – майстра Михайла Ясіня (1896 – 1975), а водночас відзначив цим томом власне 65-річчя.

При цьому науковець зазначає: “Видання не претендує на вичерпність – напевно, нові експедиції по селах області та архівні дослідження могли б додати чимало нового матеріалу”. Однак і вже здійснена робота вражає: книжка містить біографічні нариси про понад сотню майстрів – переважно ХХ століття, але й деяких із ХІХ ст. Матеріали про них згруповано по усіх 13 районах Закарпаття. Кожний розділ відкривається короткою довідкою з історії церковного будівництва у даному районі, причому там подаються імена і тих майстрів XVIII – XIX ст., детальніші дані про яких поки не вдалося розшукати.

Що ж до власне біографій, то практично до кожної подається портрет будівничого, лані про його походження, навчання, професійне зростання, споруджені ним церкви. Усе це ілюструється світлинами – не тільки того, як церква виглядає зараз, а часто й її кресленнями, знімками із родинних альбомів. Усі довідки – результат численних інтерв’ю автора з нащадками майстрів, їхніми односельцями, священиками, активістами церковних громад.

Більшість охарактеризованих майстрів – народні самоуки, що навчалися від своїх попередників. Але крім цих творців своєрідного дерев’яного фольклору, видання містить нариси і про кількох дипломованих архітекторів з відповідною професійною освітою. Один з них – Еміліан Егреші (1893–1955), що збудував в області 19 церков. Навіть про таких фахівців до останнього часу було мало що відомо.   

Матеріал цей збирався упродовж кількох десятиліть і тепер уперше вводиться до широкого наукового обігу у такому концентрованому вигляді. У багатьох довідках даються технічні та мистецтвознавчі характеристики відповідних храмів, відзначаються особливості творчих прийомів будівничих, їхні інженерні ноу-хау.  

Причому найбільше матеріалу зібрано з трьох найменш доступних, найбільш гористих районів – Воловецького, Міжгірського і Рахівського.

Теги: