Організаторами конференції є історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Музей отців василіан в Мондері та Василіанський інститут філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського.

Програма передбачає доповіді, зокрема «Історичний контекст душпастирської та дипломатичної діяльності отця Жана», «Дипломатична діяльність о. Жана в роки змагань за українську державність, 1918-1921», «Ви зовсім не змінились»: відносини між о. Йосафатом Жаном та нунцієм Акілле Ратті – папою Пієм ХІ», «Метрополія всього світу»: отець Жан як декан УГКЦ у Великій Британії», «Україна в країні кленового листка: служіння о. Йосафата Жана в Канаді (1931-1972)» та інші.

Також відбудеться презентація книг о. Атанасія МакВея «The Holy See and the Holodomor: Documents from the Vatican Secret Archives on the Great Famine of 1932-1933 in Soviet Ukraine» (Toronto, 2011) та «God’s Martyr, History’s Witness: Blessed Nykyta Budka, the First Ukrainian Catholic Bishop of Canada» (Edmonton, 2014).

Ієромонах Йосафат Жан (при народженні – Франсуа-Жозеф-Вікторіен; фр. François-Joseph-Victorien), народився 19 березня 1885 р. у містечку Сан-Фаб’єн (провінція Квебек, Канада) – франко-канадський священник Української Греко-Католицької Церкви, василіанин, місіонер, церковний і громадсько-політичний діяч.

Дорога служіння о. Йосафата розпочалася у Монреалі 14 серпня 1910 р., де був рукопокладений на римо-католицького священника. Далі – Галичина, де перейшов на візантійсько-український обряд. Відтак вступив до Василіанського чину у Крехівському монастирі і проживав монаше життя у Лаврівському, Крехівському, Жовківському та Бучацькому монастирях.

У 1919-1920 рр. працював перекладачем і секретарем для урядів Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та Української Народної Республіки (УНР) в Галичині, Кам’янці-Подільському та Варшаві. У 1919 р. став також капеланом Української Галицької Армії та головним секретарем філії Українського Червоного Хреста у Варшаві. У часі своєї праці відстоював інтереси України у розмовах з британськими і канадськими політиками, дипломатами й церковними діячами.

У серпні 1923 р. на прохання митрополита Андрея Шептицького виїхав у Боснію для відновлення українського монастиря студитів в Камениці. Боже провидіння запровадило о. Йосафата через Хорватію до Канади, де заснував українське поселення під назвою «Шептицьке» (нині – с. Лак-Кастаньє) для емігрантів з Галичини.

У січні 1946 р. на доручення єпископів УГКЦ і Василіанського чину в Канаді виїхав до Європи, щоб зайнятися справою післявоєнних українських переміщених осіб. Душпастирював у Лондоні, де став першим заступником голови Комісії допомоги українському студентству у Великій Британії (КоДУС), створеної в 1948 р. Повернувшись до Канади, служив священником-помічником в Едмонтоні, Мондері (1950-58 рр.) та Ванкувері (1958-61 рр.). Почесний доктор Українського вільного університеті в Мюнхені (з 1957 р.).

Останні роки провів у василіанському монастирі у Ґримзбі. Наприкінці 1963 р. в його імені була заснована Фундація імені отця Йосафата Жана для надання стипендій студентській молоді українського походження в Монреалі. Написав спомини «Моє служіння Україні».

Упокоївся в Бозі 8 червня 1972 р. у м. Ґримзбі (провінція Онтаріо, Канада). Похований на українському католицькому цвинтарі Святого Петра і Павла у містечку Мондер (провінція Альберта).

Теги: