На початку ромської місії в ужгородському районі був угорський священик-домініканець – отець Домонкош. Разом з ромами вони будували або реконструювали будиночки, де встановлювались місцеві молитовні будинки. У них збираються на літургію, спільну молитву, прославлення і катехизи. Сьогодні тут служить постійний диякон, який щотижня проводить альфа-курси для дорослих, щоб поглибити основи віри та катехизи для молоді і дітей.
У селі Чорнотисів близько трьох років тому діти з ромського табору почали відвідувати церкву. Місцевий священик–францисканець о. Амос разом зі співпрацівниками почав регулярно приділяти їм увагу. Сьогодні діти співають у дитячому хорі під час святої меси, граючи на гітарі. Поступово приходять і деякі батьки дітей.
Багато років тут працювала Марія. Сьогодні її працю продовжують дві дочки, які дітям варять у ромській школі та проводять молитви та прославлення.
Душпастирство ромів поділене на декілька сфер:
– соціальна допомога;
– освіта. Оскільки серед ромів ще багато неграмотних, католики намагаються заохочувати регулярне відвідування школи, допомагати їм у виконанні домашніх завдань, навчитись читати та писати. Діти люблять відвідувати у молитовних будинках позакласні заняття. У трьох населених пунктах дітям уже допомагають ромські жінки, які вміють читати, писати;
– допомага дорослим робити практичну роботу. Наприклад, щоб чоловіки готувати деревину влітку чи восени, а не взимку. Разом з жінками католики закладають компоти, огірки, лечу та інше;
– на перше місце поставлена катехизація та поглиблення віри у пастирському піклуванні про ромів.
"З мого досвіду, дуже важливо і потрібно входити у сім’ї, знати їх повсякденне життя і разом знаходити рішення конкретних проблем, – коментує волонтерка Катерина Паєрська. – Таким чином можна пробудити почуття сімейної відповідальності у чоловіків, батьків... Для багатьох контакт з церквою відбувається лише при хрещенні та на похоронах. Нашою великою допомогою в духовному житті є таїнства, де ми можемо пережити Божу милість, прощення – в основному жінки, які несуть у своєму серці провину за аборти. Багато подружніх пар знаходять у собі силу вирішувати конфлікти. При помазанні хворих віднаходять внутрішній спокій. Окремим пунктом у душпастирстві ромів є догляд за дітьми. На регулярних катехизах можуть пізнавати Святе Письмо. Ці уроки урізноманітнюються іграми, співом і танцями. Під час канікул ми організовуємо дитячі табори. І я особисто їду окремо з хлопцями та окремо з дівчатами тому, що вони мають різні інтереси. З дівчатами, наприклад, ми варимо разом, печемо на звичайній печі-буржуйці, що для них є чудовим досвідом. Потім дівчата з різних населених пунктів підтримують взаємний контакт через соціальні мережі. Хлопці мають більше енергії, тому ми проводимо з ними до літній табір у палатках. Вони також займаються збиранням деревини, приготуванням їжі, принесенням води. Краса природи, спокій лісу, а також пишність нічного зоряного неба автоматично дає можливість показати їм на Божу мудрість, велич та турботу. У деяких населених пунктах поволі стає традицією так званий “день сім’ї”. Це день, коли сім’ї збираються разом кудись на природу, до води. Метою є зустрітися, відпочити, пограти разом як діти, так і дорослі, наприклад, у футбол, волейбол. Початок і кінець такого дня – це завжди хвала, прославлення Бога".
Раз на рік проводяться дієцезіальна зустріч ромів. Вона починається спільним святкуванням Служби Божої, після чого є конференція на певну тему, та, мабуть, найпопулярнішою частиною є прославлення та свідчення, де роми можуть ділитися та заохочувати один одного пережиттями своєї віри, розповідаючи де і як вони конкретно відчули присутність Бога. Діти долучаються до програми своїми виступами – піснями, танцями, віршами.
Теги:
dutchak1 написал: