Уже на під’їзді до Чесників відкривається вид на Чортову Гору – ця 350-метрова гора ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. На вершині гори можна розгледіти залишки городища сакрального типу із валами, капищем, ямами та заглибленнями від споруд. Ще завдяки активній підтримці митрополита Андрея Шептицького унікальна ділянка степової реліктової рослинності була виділена на тодішніх церковних землях під природний заповідник. 7 липня 1936 році греко-католицький митрополичий ординат у Львові надіслав на адресу воєводського уряду в Станіславів листа з повідомленням про створення на землях греко-католицької парафії в Рогатині заповідника «Чортова гора» і віддачу його «під опіку НТШ у Львові для наукових дослідів».

Минаючи Чортову Гору, можна потрапити у самі Чесники, аби зустрітися, можливо, з найоригінальнішою сакральною перлиною краю – церквою Миколая (інша назва Вознесіння), спорудження якої датують XIV століттям. Унікальний муровано-дерев’яний храм, що возвишається над селом з Янового пагорба, певним чином можна порівнювати хіба з оборонною церквою у Росохах на Старосамбірщині. За словами дослідниці Галини Шевцової, за своєю естетикою чесниківська церква – перша серед храмів перехідного періоду, коли на зміну дереву приходив камінь.

Як описував дослідник М.Рожко, церква є тридільною традиційною для українського сакрального будівництва, вимурована з каменю. її центральна частина дещо ширша від бабинця й апсиди. Сама апсида п’ятистінна з невеликими віконечками з південного та східного боків. І апсида, і бабинець перекриті стрімким дахом, а центральна нава — шатровим дахом з двома заломами. Дахи мають ґонтове покриття. Бабинець та апсида завершуються невеликими хрестами — центральний з них дещо більший. У бабинці над входом просвічується невелике вікно, у центральній наві є вікна більшого розміру.

Характерна особливість церкви — це її масивні контрфорси, якими вона виділяється з-поміж інших мурованих кам’яних храмів і які додають їй суворості та шарму храму-лицаря. Контрфорси на кутах центральної нави є трохи нижчими ніж на бабинці. Усі контрфорси пізніші, ніж сама церква. Характер кладки свідчить про його давнину, крутизна склепіння має риси готичної форми.

Навколишній мур також указує, що церква була оборонною твердинею.

Урочистий вигляд інтер’єру надає чотириярусний різний позолочений іконостас з яскравим декоративним живописом ХVIII століття.

На жаль, інтер’єр церкви фактично втрачено. В 2007 році спеціалісти з львівськї філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України відреставрували три ікони з чесниківського іконостасу, зараз вони зберігаються у новішій церкві. Ще з кількома образами зробили профзаклейку, намагаючись таким чином їх законсервувати, однак у нинішніх фахівців є великі сумніви щодо можливості реанімації образів. Сам же іконостас уже не являє собою цілісного явища.

За переказами, у Миколаївській церкві восени 1648 р. на Божій службі молилися козаки Богдана Хмельницького. Як відомо, у той час гетьман скерував на Опілля 15-ти тисячне козацьке військо на чолі з полковником Іваном Товпигою.

Теги: