У зустрічі взяли участь представники різних силових відомств – Державної прикордонної служби, Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної гвардії та Генерального штабу Збройних Сил України. А також представники релігійної спільноти – Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви, Союзу вільних церков християн євангельської віри, Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів та мусульман.
«Закон про військове капеланство вкрай необхідний для організації і впорядкування капеланської служби, він має полегшити та покращити роботу капеланів. Ми покладаємо надію на те, що Бог дасть, і ми разом з церковно-релігійною спільнотою, а також з силовими структурами дочекаємось, що він незабаром буде прийнятий у Верховній Раді. З цього питання вже заплановано ряд робочих зустрічей на найближчий час», – зазначив Василь Хіміч, старший капелан ВСЦ ЄХБ (баптистів).
Василь Хіміч розповідає, що в Союзі ЄХБ значна частина капеланської роботи до карантину виконувалася на волонтерських засадах. Сьогодні, у зв’язку з пандемією, доступ до військових підрозділів, і особливо тих з них, що перебувають в зоні проведення ООС, суворо обмежений і тому капелани не можуть там перебувати з воїнами. Тому капелани ВСЦ ЄХБ, за можливості, продовжують роботу в себе на місцях. Вони опікуються військовими вдовами, сім’ями загиблих та ветеранами. Для прикладу, в Києві упродовж року щонеділі проходить група з вивчення Біблії з одинадцятьма військовими вдовами, а в Житомирі з числа вищезазначеної групи людей капеланами створена повноцінна місцева церква «Компас».
Теги:
dutchak1 написал:
Ствердження, що в часи "священного союзу" Церкви та держави існувало громадянське суспільство яке чимало потерпало - дуже сміливе. Ну а благочестивій імператриці Ірині було набагато легше збирати Собор названий Церквою Сьомим, Святим, Вселенським і розлядати питання які, на думку Д.Таргонського, були особливо важливими. В імператриці не було необхідності зважувати на такі дурниці, як права людини чи різні там міжнародні конвенції, які її майже примушували підписувати і заставляли потім гармонізувати власне законодавства із ЄС, . Не було і в неї необхідності переконувати віруючих в її намірах “йти в Європу”. Ну а ствердження автором, що у нас є політичний тиск на віруючий електорат — це з опери “Мы живём, под собою не чуя страны, Наши речи за десять шагов не слышны”