Як розповів настоятель церкви отець Степан Грицан, святиня, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення, була сильно пошкоджена під час Другої світової війни. Місцеві майстри відновлювали храм, але на той час не мали якісної деревини й відповідно реставрація не була фаховою. З роками церква похилилася у західному напрямку, стіни бабинця прогнили донизу й деформувалися.
Сам храм унікальний за своїм стилем, а ще у ньому зберігся старовинний іконостас. "Цей іконостас має понад двісті років, усі ікони зображені на дереві. На сьогодні він перебуває у задовільному стані, але реставрації теж потребує. Що цікаво, його, мабуть, перенесли з іншої церкви, бо помітні елементи, які використані з іншого іконостасу. А сам вигляд церкви притаманний лемківському стилю і в цьому теж її особливість", – розповів отець Степан Грицан.
Реставрація на об’єкті триває з 2017 року. Тут здійснили протиаварійні роботи на куполі храму, відреставрували несучі конструкції центрального барабана, бабинця і купола, покрили їх міддю, відновили фасади і втрачені елементи хреста, виконали гідроізоляцію фундаменту.
За словами заступника голови Львівської ОДА Юрія Бучка, станом на сьогодні завершують реставрацію вівтарної частини храму, наступного тижня покриватимуть піддашшя ґонтою.
Від 2017 року на відновлення церкви скерували близько 4,6 млн грн з різних джерел. Попри реставрацію святині, місцеві священники здійснюють там постійно богослужіння.
Теги:
dutchak1 написал:
Ствердження, що в часи "священного союзу" Церкви та держави існувало громадянське суспільство яке чимало потерпало - дуже сміливе. Ну а благочестивій імператриці Ірині було набагато легше збирати Собор названий Церквою Сьомим, Святим, Вселенським і розлядати питання які, на думку Д.Таргонського, були особливо важливими. В імператриці не було необхідності зважувати на такі дурниці, як права людини чи різні там міжнародні конвенції, які її майже примушували підписувати і заставляли потім гармонізувати власне законодавства із ЄС, . Не було і в неї необхідності переконувати віруючих в її намірах “йти в Європу”. Ну а ствердження автором, що у нас є політичний тиск на віруючий електорат — це з опери “Мы живём, под собою не чуя страны, Наши речи за десять шагов не слышны”