Вітаючи присутніх старший пресвітер області Михайло Роман, подякував Богу і всім служителям реабілітації за жертовність.

В селі Орданівці Диканського району служіння реабілітації ще зовсім молоде – розпочато воно 1 квітня 2020 року. Однак, за словами керівника місцевого центру Романа Мельника, за 10 місяців Бог благословив служіння так, що троє чоловіків, які пройшли реабілітацію, прийняли водне хрещення. «Зараз є вже потреба у створенні жіночого центру реабілітації, молимося, щоб Бог дав нам на це місце» – ділиться Роман. Він з сім’єю переїхав із Сум у село Орданівку, щоб допомогти місцевій церкві організували центр реабілітації.

Багатьох сердець торкнулися свідчення тих, хто пройшов реабілітацію, чиє життя кардинально змінилося.

Служитель з Харківщини Сергій Тюріков поділився думкою, що проходячи реабілітацію у християнському центрі, найперше проходив її під керівництвом Ісуса Христа. «Наш взірець – Ісус Христос, на Нього важливо дивитися кожному з нас!» – підкреслив служитель.

У село Мацківці Лубенського району Юрій Дудурич приїхав на реабілітацію зі Львова. Тепер сам служить у цьому центрі іншим. Чоловік думав залишитись тимчасово, на два місяці, а ось уже третій рік працює у цьому селі. Нині центр має вже три будинки й досить багато людей приходять на реабілітацію. Тут їх завжди обігріють, нададуть фізичну допомогу, таким чином являть любов Христа. Стабільно у центрі перебуває не менше десяти людей.

Служитель Михайло Мухар, із села Супрунівки, що під Полтавою, зазначив, що коли він свідчить про своє минуле життя, то йому кажуть: «Брате, не кажи, ким ти був раніше, бо всі зараз думають, що ти віруючий з дитинства». Він також був в центрі реабілітації в селі Слобідка за 25 км від Полтави. Вже п’ять років пройшло відтоді, й сьогодні Михайло вільний від наркотиків і проповідує Євангеліє іншим.

Служитель центру в с. Пархомівка, що на Харківщині, Олексій Томін розповів, що сьогодні центр має два приміщення, де зараз проходить реабілітацію 19 осіб. Вже чотири роки центр приймає до 40 осіб щороку. Багато з них, на жаль, знову йдуть у світ, але є й ті, хто не тільки звільняються від залежностей, а й служать живому Богу. Сам Олексій з таких. Коли свого часу він запропонував пастору церкви в с. Пахомівки Миколі Кулакевичу створити центр, той сказав, що вже довго молиться про соціальний центр. Бог благословив це служіння.

Редактор євангелізаційної газети «Жива надія» Геннадій Андросов з Миргорода заспівав псалом і подякував Богу за те, що привів усіх на це місце. «Життя коротке, і кожному з нас треба встигнути послужити для Господа та ближнього, а не розмінюватися на тілесні забаганки. Щоб потім не було соромно, що не зміг, не встиг, не зробив», – зауважив служитель.

Пастор Микола Кулакевич проповідував з Ісая 42:22: «Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов’язані та по в’язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни!».

Служитель центру з м. Полтави Дмитро Брик повідомив, що при церкві «Хліб життя» (пастор Сергій Мурза), діє один чоловічий центр в обласному центрі, та другий у селі Чорбівка. Також є центр для мам з дітьми. Всього за рік проходять реабілітацію до ста осіб. «Щочетверга ми годуємо безкоштовними обідами нужденних людей у Полтаві. Є групи допомоги, хочемо зробити пункт обігріву на вокзалі».

Служитель Володимир Золотов приїхав до Полтави з Харкова, де раніше працював у семінарії. У своєму виступі він підкреслив, що саме Ісус відкрив перший реабілітаційний центр, даючи полоненим визволення від гріха. «Ми продовжуємо служіння Христа. Ісус нехай буде головним стрижнем для будь-якого реабілітаційного центру», – сказав служитель.

Пастор Василь Павлусь привітав присутніх і побажав, щоб християни не втікали від Господа, як колись втікав Йона, а були слухняними й стали друзями Ісуса, пройшовши з Ним за руку через всі земні труднощі та скрутні обставини.

Керівник чоловічого центру в с. Яцинова Слобідка під Полтавою Сергій Осадчук, пригадав, що колись нещасними очима дивився на тих, хто свідчив про живого Бога і не вірив, що таке може бути в його житті. Але не тільки отримав звільнення від гріховних залежностей, а вже багато років сам служить Богу і людям. «Наш центр діє вже 16 років. Я пам’ятаю, як першими реабілітантами були один чоловік без руки, а інший – без ноги. То я їх наставляв і казав, що краще бути без ноги й руки, але в мирі з Господом!»

Ще чимало учасників зібрання коротко посвідчили про те, як проходили реабілітацію. «14 років я був в алкогольній та наркотичній залежності, – каже Дмитро з Полтави. – Всі відвернулися від мене, навіть батьки зреклися. Але Бог явив чудо. Мене побитого, ледь живого забрали з дому служителі ребцентру. Я не помер і покаявся, після чого почалося нове життя».

38-річний житель Диканьки Олександр Бєлов свідчив, що був на самому дні гріховної безодні. Саме в ребцентрі пізнав Живого Бога та прийняв водне хрещення. Валерій П’ятигора із Кременчука, який проходив реабілітацію в Яциновій Слобідці, засвідчив як поступово падав у гріх і опинився в глухому куті. У 40 років Бог його звільнив та відновив здоров’я.

Гість зі сходу України Юрій М., який приїхав з території "ДНР" розповів, що з 1995 року служить Богу, проповідуючи в’язням. «У 2014 році, коли почалася війна, я вирішив продовжувати працю з ув’язненими. Ми маємо центр реабілітації, де працюємо також з важкохворими людьми, троє з яких лежачі. Праці вистачає. Одного разу мені потелефонував чоловік, який 27 років відсидів в тюрмі, просився в ребцентр. «Так ти кончений?» – запитав його. «Ні!» – образився той. «Тоді ми не можемо тебе прийняти». Через деякий час він знову потелефонував і каже мені: «Так, я кончений». «О, тоді ми тебе приймемо!». Отаких «кончених» приймає Христос по Своїй великій милості. Уявіть, що прийшов Христос на ринок рабів, зазвичай у рабів дивляться зуби, Він же дивиться не так, а Бере купує усіх рабів. І ніколи Бог не залишить. Скільки років я з Богом, ніколи Бог не залишає, Він вірний. Тож будьмо вірними і ми», – закликав служитель.

Під час молитви за покаяння та посвячення наперед вийшло семеро. За кожного з них молилися служителі церкви. Заключним акордом служіння був обід та щира братерська бесіда.

Теги: