Архімандрит Герман, речник Рівненської єпархії УПЦ (МП), розказує:

— Колись на Русі був звичай приймати у чернецтво на старість. Однак зараз це почало масово входити в моду. Біблія навчає, що коли людина стає монахом, то вона перероджується. Через це й ченці беруть собі нове ім’я, бо після постригу вони зовсім інші люди. Не ті, що були до цього. Більше того, тим, хто прийняв чернецтво, прощаються усі гріхи. Можливо, через це й люди почали масово приймати чернецтво вдома, бо вважають, що так їм простяться усі гріхи. Тобто люди живуть в миру як хочуть, а на старість йдуть на хитрість та приймають чернецтво. І це неправильно, бо чернече життя потребує великого подвигу. Ніхто Бога обдурити не може. З якою метою ти робиш справу, по тому й отримуєш нагороду від Всевишнього.

Розуміючи своєрідний підступ у цьому питанні, священник завжди запитує, для чого це людині.

— Але у нас на Рівненщині зараз масово практикують звичай чернецтва вдома. В основному це жінки у старшому віці, які уже не мають чоловіка. Дозволяємо це робити лише благочестивим людям, які справді моляться та постяться.

Для прийняття чернецтва вдома потрібно подати прохання на ім’я владики в єпархію. Коли прохання задовольняють, то направляється монах, який має сан священнослужителя. Якщо людина може приїхати, то такий обряд проводять у монастирі, до якого згодом «припишуть» людину. Бо перед постригом людина має від початку храму і до вівтаря проповзти. Після звершення обряду людина так і залишається числитися за певним монастирем, а фактично живе вдома. Більшою мірою це виходить таке таємне чернецтво.

— Оскільки таких жінок є чимало, то ми радимо їм не особливо хвалитися цим. Адже чернецтво — це не нагорода, не слава, а подвиг. Повністю чернечий одяг носити не потрібно. Це уже якщо людина мешкає у монастирі. Зазвичай ті, які несуть чернецтво вдома, скромно вдягаються та ведуть розмірений спосіб життя.

Слід зазначити, що постриг у ченці вдома практикують не тільки у Рівненській єпархії. Наприклад, ця практика відома у Київській єпархії УПЦ (МП) - старі жінки нерідко жертвують (дарують або заповідають) свої квартири, майно священникам або монастирям в обмін на постриг. Це, зокрема, відкриває шлях до зловживань з боку духовенства. Очевидно і те, що намагання будь-що отримати на старості чернецтво як певну гарантію наближення до святих є забобоном, оскільки постриження у ченці не є таїнством і будь-яка людина в будь-якому віці може дотримуватися вимог чернечого життя без формального постригу.

Теги: