Керуючий Житомирсько-Овруцькою єпархією ПЦУ єпископ Паїсій почав з молитви «Отче наш», де учасники заходу просили Бога простити їх на тій підставі, що і вони прощають винуватцям їхнім.

Присутні поділилися думками щодо прощення, а також роздумували над питаннями: чи прощати ворогів під час війни? Якщо прощення будуть сприймати, як покору, слабкість, чи не буде це стимулювати ще більше зло?

Священники нагадували, що простити – це не забути, а прийняти. Для прощення потрібен час, адже це процес. Ще є позиція поліцейських, військових, де в їх обов’язок входить зупинити зло. Тому треба розділяти поняття прощення та непротивлення злу.

Ще прощають людину, а не вчинки, за які треба просити пробачення. Але навіть при бажанні простити люди бачуть свою нездатність це зробити в повній мірі, і тоді зі смиренням звертаються до Бога за допомогою. Згадувались випадки «вищого рівня» прощення, коли в Японії у пастора злодії вбили сина, а цей священник запросив цих двох вбивць до себе додому та попросив, щоб тепер вони стали для нього синами замість вбитого. Це так вплинуло на злодіїв, що вони покаялись, навернулись до Бога та самі стали служити Господу.

Отже, прощення – це не тільки виконання волі Божої, воно творить чудеса, це має бути прикладом для всіх.

Наступний молитовний сніданок відбудеться 6 липня.

Теги: