"ПЦУ, яка була утворена на Об’єднавчому соборі у 2018 році, досі, на жаль, не дає відповіді, як нам ставитися до УАПЦ та її діячів, більшість із яких прожили життя справжніх мучеників і очевидно мають бути канонізовані", - заявив днями екс-заступник голови Прес-центру УПЦ КП та делегат Об'єднавчого Собору ПЦУ, редактор сторінок у Facebook з історії УАПЦта ПЦУ Андрій Ковальов.

"Це була велика дискусія на початку Незалежності – в 90-х роках, і вона не закінчена зараз", – вважає активіст ПЦУ. За його словами, "УАПЦ у 1997 році канонізувала новомучеників українських, зокрема єпископат та митрополита Василя Липківського. Але після об’єднання УАПЦ, УПЦ Київського патріархату і частини УПЦ Московського патріархату це питання залишається відкритим. Насамперед апелюють тим, що цей крок не зрозуміють інші церкви, що це «самосвяти»… Поки що від офіційної Церкви я бачу намагання уникати цього питання української церковної історії. Це неправильна і непослідовна стратегія. Рано чи пізно сучасній Православній Церкві України доведеться дати відповідь на питання: хто для нас ці люди, хто для нас ці мученики?”, – наголошує Ковальов.

З ним погоджується викладач Київської православної богословської академії ПЦУ Ірина Преловська. Коментуючи "пресвітеріанський" спосіб висвячення перших єпископів УАПЦ в 1921 р., у якому не брав участі жоден з канонічних єпископів, професорка богословської академії ПЦУ наголошує: “Від жодної з церков, про які ми говоримо з точки зору неросійського православ’я, – Александрійської, Єрусалимської, Константинопольської та інших автокефальних або автономних церков, – я не зустрічала жодного протесту чи заперечення того, що відбулося. Протестує тільки Російська церква... Тільки там стверджують, що той прецедент із висвятою був неканонічним".

Дещо іншої думки дотримується речник Синоду ПЦУ архієпископ Євстратій (Зоря). За його словами, перший Собор УАПЦ і висвята її перших єпископів у жовтні 1921 р. - "ця подія, як один з етапів становлення Української Церкви та її утвердження як помісної автокефальної, безперечно належить до згадування. І водночас із неї слід виносити відповідні уроки: що було зроблено правильно, а де наробили помилок".

За словами речника ПЦУ, "слід розрізняти саму ідею боротьби за автокефалію Православної Церкви в Україні від конкретних елементів, які були задіяні в реалізації цієї ідеї... Очевидно, що є ті елементи, які виходять за рамки церковної і канонічної традиції, і маємо ставитися до них критично. Так само, як ставилися до нього й інші церковні діячі. Про це можна прочитати, наприклад, у працях митрополита Іларіона Огієнка... Багато хто чудово розуміє, що спосіб поставлення митрополита Василя Липківського є безпрецедентним для Православної Церкви. Навіть самі учасники Собору визнавали свої дії як певний екстраординарний акт. Зрештою слід відрізняти особистий внесок отця Василя Липківського у справу розбудови Української Церкви і утвердження автокефалії та його мучеництво від того, в який спосіб було вирішено питання надання йому митрополичої гідності".

Вшановуючи історичну пам'ять репресованих діячів УАПЦ 1921 року, архієпископ Євстратій водночас зазначив, що "визнання тієї чи іншої особи святим означає також певну взірцевість цієї особи.Чи можна стверджувати, що спосіб надання митрополичої гідності митрополиту Василю Липківському є взірцевим для Православної Церкви? Адже технічно канонізація відбувається в такий спосіб, коли життя людини і все, що пов’язано з цим життям, визнається гідним наслідування". Відповідаючи на це, речник Синоду ПЦУ наголосив, що "ми не можемо вважати прикладом для наслідування мирянське рукоположення архієрея".Така відповідь ієрарха ПЦУ викликала незадоволення прихильників канонізації митр. Василя Липківського. Зокрема, Андрій Ковальов у коментарі до цього пояснення речника ПЦУ заявив, що "владика Євстратій демонструє свою неповагу до УАПЦ".

У багатьох храмах колишньої УАПЦ, а нині ПЦУ, досі використовуються ікони як "святих" Василя Липківського та інших ієрархів його свячення. Деякі ієрархи ПЦУ, такі як єпископ Віктор Бедь та інші, за традицією УАПЦ і далі служать митр. Василю Липківському та його соратникам молебні як "святим" на тій підставі, що вони були канонізовані в УАПЦ в 1997 р. ще до об'єднання в ПЦУ.

Нагадаємо, раніше "Релігія в Україні" публікувала дослідження про суперечливість канонічного походження ієрархії митр. Василя Липківського.

Теги: