Тоді розпочали шукати потенційних учасників - спочатку серед дорослих, а потім і дітей приєднали, крок за кроком, бо ніхто не мав музичної освіти і ніхто не володів музичними інструментами. Наймолодшому учаснику було 8 років, а найстаршому - 65.


Місцевий будинок культури в аварійному стані. Всі колективи працюють у пристосованому приміщенні. Це будівля старої контори колгоспу. Там два кабінети об'єднали і зробили актовий зал, де гарні умови, але дуже холодно.

Отець Іван родом з Тернопільщини. Його дружина з Млинівщини, - розповідає священник. "Якось я приїхав сюди по доню, бо гостювала в баби. І зовсім випадково від рідних я почув, що в сусідньому селі є парафія, яка перейшла у Київський патріархат. Громада виявила бажання молитись у складі Київського патріархату, а настоятель, який там був, мав інші погляди на це. Тому в селі шукали священника, а я на той час теж був в пошуку парафії. Бо до цього часу служив в Запорізькій області, в Хмельницькому. Тож звернувся до благочинного. На той час в селі почергово служили інші священики. Настоятеля ще не було. Благочинний благословив мене. Сказав, щоб ішов на службу, а люди самі йому подзвонять і скажуть чи підходить їм такий душпастир. Тож так і сталося, що я там залишився".

П'ять років отець Іван служив в Привітному. І зараз вже двадцять років - у Новоукраїнці.

В оркестрі зовсім різні люди. Але вони гуртуються. На створення оркестру священника надихнув хор. Дорослі та діти з радістю приходять на науку та репетиції. В їх репертуарі понад сто пісень. В основному це патріотичні пісні. На базі оркестру цим людям вдавалося робили цікаві проекти - вечір вальсу, вечір відпочинку тим, кому за 30, за філіжанкою кави.


Серед учасників регент хору, учні, студенти, директор фірми, директор соціального фонду, фермери, робітник автодору, головний енергетик фірми. Однак не всистачає головного: інструменти застарілі, деякі старші за музикантів. Музичні іструменти для оркестру збирали по усьому світу, тож оновлення вкрай необхідне.

"Якось одного разу побачив в "будинку піонерів" старенький інструмент, який припадав пилом, бо давно ніхто на ньому не грав. Мабуть, списаний. Аж серце кров'ю обливається, коли таке бачиш. Просив, щоб нам передали, якщо їм вже не треба", - каже священник.

Теги: