"Технологія форум-театру – це потужний інструмент для людей, які опиняються наодинці з гострими соціальними проблемами, мають певні переживання, відчувають певну несправедливість, навіть пригноблення, – розповідає Яна Резнікова в інтерв'ю сайту адвентистів сьомого дня в Україні. – Форум-театр як одна з форм театру пригноблених винайдений в середині минулого століття бразильським режисером і громадським діячем Августом Боалем, людиною, яка в той час переживала певні складні періоди в житті своєї країни, де панувала військова диктатура. Він створив унікальний театр, в якому певною групою людей піднімалися гострі питання, які турбували цих людей. Зазвичай, це були питання зловживання владою, соціальна нерівність тощо. За допомогою спеціально розроблених вправ і ігор вони пропрацьовували цю проблему, самотужки створювали театральну постановку на цю тему. Далі цю театральну постановку показували глядачам".


Різниця між звичайною театральною постановкою і тим, що пропонував Августо Баль, велика. Зазвичай, в класичному театрі є режисер, який пропонує глядачу своє бачення проблеми, яка порушується в його виставі. У театральній постановці є зав’язка, кульмінація, розв'язка. Форум-театр показує проблему трохи по-іншому і завжди завершується кульмінацією. «Що ж буде далі?» - питання, з яким залишається глядач в кінці першої частини форум-театру. Далі починається друга частина, власне, сам форум, тобто обговорення проблеми з глядачами, де розглядаються усі можливі причини і наслідки зображеної ситуації. 

У форум-театрі є джокер, який є модератором дискусії. Він пропонує глядачам обговорити, пошукати відповіді на питання: що могло б статися, до чого це призведе, як можна зробити так, щоб не дійти до цієї крайньої точки... Тобто гостра проблема, яка хвилює конкретну групу людей, виноситься на дискусію завдяки створеній ними театральній постановці. Тоді починається третя частина цього дійства, коли люди, які були глядачами, мають можливість змінити хід події вистави. Вистава програється ще раз від початку, у будь-який момент хтось з глядачів може зупинити хід подій словом «стоп!», вийти і замінити когось з акторів. Це дає можливість випробувати різні рішення проблеми за допомогою змодельованої ситуації, відчути себе «в шкурі» персонажів, що переживають пригноблнення, або є його свідками, краще відчути ситуацію. Таким чином, завдяки досвіду кожної присутньої людини, можна зібрати цілу палітру рішень певної проблеми.

"Основна ідея форум-театру – не бути просто спостерігачем свого або чужого пригноблення, а бути активним учасником позитивних змін, які принесуть користь суспільству. Це не нова техніка навіть у нас в Україні. Більше року тому я почула про неї, і, виявляється, форум-театр активно працює на сході України, там, де є яскраво виражені моменти пригноблення. В цьому проєкті також працюють в різних куточках України з молоддю, з жінками, що зазнали насилля, з переселенцями, з сім'ями учасників АТО тощо", – зазначила Яна Резнікова.

Планується, що акторами будуть батьки або дорослі брати-сестри дітей з особливими потребами. Вони працюватимуть в трьохденній майстерні, де за допомогою ігор і вправ  будуть вирішувати, яку саме проблему вони хочуть підняти на поверхню, дослідити, покласти в основу їхньої власної постановки і обговорити з глядачами. За три дні їм доведеться навчитися бути акторами, достатньо майстерними, щоб донести свою проблему до глядача. Відсутність сцени, професійних акторів, режесерів, взаємодія з глядачами в одній площині, мінімальна кількість декорацій – все це символічно і важливо, говорить про доступність і близькість форум-театру до звичайних людей на відміну від традиційного театру часів Боаля, коли театр був превілеєм окремих класів людей.

"Досвід проведення повноцінної майстерні мені дуже цікавий, адже півроку тому я вже була джокеркою форум-театру, який, щоправда, був створений за моїм сценарієм. Разом з групою акторів-волонтерів нам вдалося підняти тему шкільного булінгу по відношенню до дівчинки, яка мала братика з синдромом Дауна. Ця вистава мала назву: «Ніка або Покажи свій телефон – і я скажу, хто ти» і ми ставили її тричі: в слідопитському таборі, в молодіжному просторі Львова Lviv Open Lab, а також в рамках тижня психології у нашому ліцеї «Живе Слово». Однак бути свідком народження вистави, власне, під час самої майстерні – це те, про що мрію і до чого прагну. Майбутня майстерня буде практичною частиною мого навчання в першій школі джокерів, яка стартувала в листопаді 2021 року. Провести захід я повинна до кінця квітня 2022 року", – зазначила Яна Резнікова.

Теги: