Міжнародна науково-практична конференція «Заснування Київської Митрополії та християнізаційні впливи на Русі-Україні за часів Великого князя київського Оскольда: 1150 років», яка відбулася 14–15 грудня в Києві з благословення Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира, ухвалила рішення про підготовку матеріалів для канонізації князя Оскольда (Аскольда), повідомляє кореспондент порталу "Релігія в Україні".
Конференція проводилася на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова і була приурочена "до 1150-річчя заснування Київської Митрополії, як духовно-історичного етапу в розвитку Української Православної Церкви".
Конференції ухвалила рішення про необхідність створити комісію з підготовки матеріалів та їх подальшого подання на розгляд блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всієї України, та Комісії з канонізації святих при Священному Синоді УПЦ (МП) "щодо канонізації Великого київського князя-християнина Оскольда (Миколая у хрещенні) як убієнного мученика за віру Христову на Русі-Україні в другій половині ІХ ст., враховуючи його історичну роль та місце державницької і церковної подвижницької діяльності в процесах поширення і утвердження на державному рівні українського Православ'я та заснування Київської Митрополії у 862 році".
Резолюцію з таким рішеннім схвалено на підсумковому засіданні учасниками конференції 15 грудня 2012 р. в конференц-залі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Конференція проводилася на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова і була приурочена "до 1150-річчя заснування Київської Митрополії, як духовно-історичного етапу в розвитку Української Православної Церкви".
Конференції ухвалила рішення про необхідність створити комісію з підготовки матеріалів та їх подальшого подання на розгляд блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всієї України, та Комісії з канонізації святих при Священному Синоді УПЦ (МП) "щодо канонізації Великого київського князя-християнина Оскольда (Миколая у хрещенні) як убієнного мученика за віру Христову на Русі-Україні в другій половині ІХ ст., враховуючи його історичну роль та місце державницької і церковної подвижницької діяльності в процесах поширення і утвердження на державному рівні українського Православ'я та заснування Київської Митрополії у 862 році".
Резолюцію з таким рішеннім схвалено на підсумковому засіданні учасниками конференції 15 грудня 2012 р. в конференц-залі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Теги:
и жития Димитрия Ростовского по юности чел. 
не так давно (в декабре буквально) в ЖЖ о.А.Кураева был размещён материал. который хоть и касался "святцевого" вопроса. но по сути затрагивает как раз обсуждаемую проблему.
в древности мученики были именно семенец Церкви. посреди города или в ином публичном месте (том же Колизее)было и судилище и место мучений/казни. и каждый зритель такого события для себя мог делать выводы о происшедшем. вот она -сила веры! вот они плоды Духа. небезызвестно,что если к средине 1го века в римской империи народ очень негативно относился ко христианам (и это давало моральное право императорам разворачивать гонения),то к средине 3го века тот же простой народ изменил свою точку зрения на противоположную . и часто судьям на таком судилище доставалось не менее подсудимого.
а вот в 20м веке ситуация совсем иная. хватают человека и где с формальным судом, а где и вовсе без суда -расстреливают втихаря. за первые лет 20 сов.власти перемололи более миллиона священно и церковнослужителей. потому огульно всех подряд канонизировать невозможно по самой идее. да и наверное не нужно это. у Бога то все живы. а к канонизации избираются наиболее наглядные примеры. где формально когото расстреливали не за "антисоветскю деятельность" или "пособствование кулакам",а за исполнение этими служителями своих прямых обязанностей.
однако никто от них не требовал ни почитания(хотя такое привествовалось), ни чудотворения, ни сохранности мощей (основная масса этих убитых вообще неизвестно где покоится).
главное -это вера.
Пы.Сы. что же касается "списочных" канонизаций древности, то это не канонизация в нашем сегодняшнем понимании этого слова. это скорее синодики местной церкви. они такие были у каждой церкви. или -митрополии. позже,когда несколько центров возвысились над остальными, то синодики главной кафедры начали превалировать над остальными.