Синод УГКЦ розповів у Римі про соціальні ініціативи Церкви в УкраїніЗ 29 лютого по 6 березня 2016 року в Римі тривають засідання Постійного Синоду під проводом глави УГКЦ, Верховного архієпископа Святослава, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.

Постійний Синод – це група єпископів, яка працює від імені Патріаршого Синоду і є дорадчим органом для глави Церкви. Кодекс канонів Східних Церков зазначає, що Постійний Синод складається з Патріарха і чотирьох єпископів, призначених на п’ятиріччя. Троє з цих єпископів обираються Синодом Єпископів патріаршої Церкви, серед яких принаймні двоє повинні бути з-поміж єпархіальних єпископів, а одного іменує Патріарх.

Цими днями в Римі перебувають також душпастирі УГКЦ з Італії та Іспанії для проведення загальних піврічних зборів та реколекцій. У рамках Синоду запланована зустріч глави УГКЦ та єпископів-учасників Постійного Синоду зі священиками із зазначених країн.

3 березня, з нагоди Року Божого милосердя, Верховний архієпископ Святослав разом з єпископами Постійного Синоду, Апостольським візитатором і душпастирями УГКЦ в Італії та Іспанії очолив літургію за мир в Україні у Папській базиліці Санта Марія Маджоре.

Синод УГКЦ розповів у Римі про соціальні ініціативи Церкви в Україні2 березня в Папській українській колегії Святого Йосафата з ініціативи посла України при Апостольській столиці відбулася зустріч Постійного Синоду УГКЦ з членами дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому престолі. Захід розпочався молитвою в колегіальній каплиці, після чого в конференц-залі дипломати мали нагоду почути розповідь ієрархів та поставити свої запитання про ситуацію в Україні, співпрацю між Церквами та соціальні ініціативи Церкви в обставинах сьогодення.

Глава УГКЦ у вступному слові пояснив контекст, в якому відбувається ця зустріч. Він зазначив, що проведення чергового засідання Постійного Синоду в Римі та зустріч з Папою Франциском були заплановані в контексті спогадування річниці 70-річчя Львівського псевдособору 1946 року, яким було ліквідовано УГКЦ на терені Радянського Союзу.

Запланована зустріч з єпископом Рима має на меті засвідчити сопричастя, яке було підтверджене мучеництвом та подвигом підпільної Церкви. Отож, як зазначив Верховний архієпископ Святослав, цей візит має під собою «вираження віри народу», а не якесь політичне підґрунтя. А те, що він відбувається також у контексті неоднозначної реакції українського суспільства на так звану Гаванську декларацію, названо провидінним збігом.

Владика Борис (Ґудзяк), єпарх Паризький та голова Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ, представив дипломатам актуальний стан УГКЦ у контексті тернистого шляху, який вона пройшла після ліквідації на теренах СРСР та в контексті відродження після здобуття Україною незалежності. Далі єпископ представив актуальні соціальні проблеми, які переживає Україна, вказуючи на зубожіння, спричинене війною, на гуманітарні виклики, пов’язані із наявністю двох мільйонів внутрішньо переміщених осіб.

Зустріч також стала нагодою спростувати пропагандистські штампи, пов’язані з Революцією гідності та актуальною агресією проти України, представити діяльність Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій.

Відповідаючи на запитання про стан міжконфесійних стосунків, глава УГКЦ підкреслив: «Ми навчилися не лише мирно співіснувати, до чого закликає згадана Декларація, але співпрацювати та промовляти одним голосом». На його думку, хоч на перешкоді богословському діалогові стають різні причини, практичний екуменізм досягнув дуже високого рівня, зокрема в контексті необхідності давати спільну відповідь на сучасні виклики. Адже екзистенційні проблеми руйнують стіни, тому «екуменізм в Україні – це не дипломатія і не теорія, але практичне життя».

Мова йшла також про те, яким чином Церква повинна запобігти зневірі серед людей, викликаній різними теперішніми випробуваннями, про джерело надії. Наголошено, що в українському суспільстві з’явилася велика кількість людей, які готові прямувати вперед, тоді як політики можуть викликати розчарування. У цьому контексті важливим є «рух знизу», різні реформаторські ініціативи, які здійснюються завдяки починанням різних громадських об’єднань.

Відзначено, що одним із внесків Церкви у згаданий процес є поширення соціальної доктрини, яка сьогодні знаходить в Україні вдячну аудиторію. Принципи цієї доктрини, такі як солідарність, субсидіарність, пошана до гідності людини, спільне добро, а також пригадка про те, що чесний бізнес є можливим, затребувані в українському суспільстві, таким чином соціальне вчення також стає засобом євангелізації.

Теги: