Голова ПМВ владика Йосиф (Мілян) розповів семінаристам про діяльність Пасторально-міграційного відділу та потреби Київської архієпархії. Він відзначив, що ПМВ опікується 44-ма країнами світу, де немає єрархічних структур УГКЦ, і дбає про те, щоб забезпечити духовні потреби вірних на тих теренах.

«Близько 20 країн ми охопили своєю увагою і там чи стабільно, чи час до часу є душпастирство для наших вірних. В інших ми постійно моніторимо ситуацію і намагаємося розвинути служіння. Йдеться не тільки про країни Європи. Наприклад, маємо дві парафії в ОАЕ (Абу-Дабі й Дубаї). Позаминулого року на Великдень прийшло на Службу Божу в Дубаї понад 1000 людей. Маємо запрошення до Шанхаю, Японії. Була "вилазка боєм" до ПАР, де живуть багато наших жінок. Отець Ігор Головко, який душпастирює в Австралії, повертаючись з Європи, відвідав нашу громаду і відслужив нашим людям Святі Літургії у ПАР. Тепер готуємо візит до ПАР від ПМВ», – зазначив єпископ.

Владика відзначив, що ПМВ тісно співпрацює МЗС, зокрема з відділом, який опікується українцями за кордоном. Він наголосив, що під час душпастрських візитів у різні країни обов’язково зустрічається з місцевими єрархами Римо-Католицької Церкви, представниками посольства або консульства України, громадських організацій українців і українських шкіл.

Голова ПМВ зазначив, що УГКЦ приділяє значну увагу питанню духовної опіки вірних за кордоном. «Церква завжди супроводжує свій народ. У Стратегії розвитку УГКЦ–2020 відзначається, що Церква буде супроводжувати своїх вірних, де би вони не були і скільки б їх не було. І ми це пробуємо робити», – відзначив владика Йосиф.

Голова ПМВ зауважив, що спецкурс покликаний практично представити семінаристам душпастирство на міграційних теренах.

«Якби доля випала, щоби ви бажали послужити в Іспанії, Португалії, Греції, на Кіпрі, у ПАР, країнах Балтії, то можу сказати, що нам треба багато священиків, на яких чекає наш народ у різних куточках світу. Але це мають бути духовні особи, які жертвенно служитимуть Богові, Церкві й рідному народові», – звернувся єпископ до семінаристів.

Владика Йосиф також наголосив на необхідності розвитку служіння для українських студентів, яких все більше виїжджає на навчання у країни Європи, зокрема до Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії, Італії тощо.

Розповідаючи про потреби Київської архієпархії, голова ПМВ відзначив, що вона охоплює п’ять областей: Київську, Житомирську, Вінницьку, Черкаську і Чернігівську.

«Маємо понад 130 священиків і близько 90 парафій, будуємо 33 храми. У Патріаршому соборі на одній літургії в неділю може бути 1000 людей. Вже цього року ми можемо прийняти 10 священиків. Але це мусять бути ентузіасти, готові щодня правити Службу Божу», – зазначив владика Йосиф.

Також заступник голови Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України о. Любомир Яворський під час VIII Практичного спецкурсу Пасторально-міграційного відділу з місійного служіння для семінаристів розповів про потребу військового капеланства.

«УГКЦ завжди була промоутером у капеланському служінні. У 2014 році наші священики були першими і найчисельнішими, які поїхали в зону бойових дій на Сході України. Коли розпочалася війна, у нас в УГКЦ було 47 військових капеланів. На сьогодні наша Церква має 600 ротацій у зоні бойових дій – це приблизно 170 військових капеланів», – зазначив заступник голови Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України.

Отець Любомир розповів, як розвивалося це служіння: «Священики, в яких на парафіях були мобілізовані хлопці, хотіли відвідати своїх парафіян у зоні бойових дій, звершити Літургію, посповідати  і в такий спосіб починали здійснювати капеланське служіння».

Він також відзначив, що в зоні проведення АТО священики УГКЦ будують каплиці. Вже спорудили 27, зокрема 4 каплиці-бліндажі в Луганській області.

Священик відзначив, що капеланське служіння відбувається не тільки на війні. Військові капелани проводять також табори для дітей військовослужбовців. За 4 роки в таких таборах, які організовують в Одесі та Карпатах, взяли участь близько 1500 дітей.

«Особливе служіння відбувається для поранених. Там треба більше слухати, ніж говорити. Коли приходимо у шпиталі, кажемо лікарям, що ми – ваші колеги. Ви лікуєте тіло, ми – душу. Якщо хлопець втратив кінцівки, то лікар вже нічого не зробить. Тут потрібна робота священика», – зазначив військовий капелан.

Крім того, військові капелани опікуються родинами загиблих на війні та звільненими полоненими.

Теги: