Щодо церковної ситуації в Україні, Синод визначив такі аспекти:

"<...>

4. Протягом майже 30 років проблема розколу в Україні не була вирішена, і не було звернень до всеправославного посередництва, як це було у випадку розколу в Болгарії.

Спостерігаючи за цим тупиком у вирішенні ситуації, Вселенський Патріархат подарував Томос про автокефалію ієрархам, священнослужителям та вірним, які були у розколі з Російською Православною Церквою і всім православ'ям, але Томос прийняли тільки православні українці, які не були у спілкуванні з Московським Патріархатом.

Таким чином, питання церковної єдності в Україні на даний час повністю не вирішене, оскільки є велике російське етнічне населення, яке підтримує прямі контакти з Московським Патріархатом.

5. Стосовно цієї напруженої церковної ситуації в Україні Священний Синод Румунської Православної Церкви повторює думку, висловлену раніше на його засіданнях 24 травня 2018 року та 25 жовтня 2018 року.

У зв'язку з цим було рекомендовано, щоб Вселенський Патріархат і Московський Патріархат шляхом діалогу знайшли рішення цього церковного спору, зберігши єдність віри, дотримуючись адміністративно-пастирської свободи духовенства і віруючих у цій країні (включаючи право на автокефалію) і відновлення євхаристійного спілкування.

У разі невдачі двостороннього діалогу, необхідно скликати синаксис усіх очільників Православних Церков для вирішення існуючої проблеми.

6. Для ухвалення конкретного і правильного рішення Священного Синоду Румунської Православної Церкви на наступній сесії Священного Синоду пріоритет буде віддано тому факту, що в Україні нараховується 127 румунських православних парафій, особливо в районі Північної Буковини, у віданні Української Православної Церкви — Московського Патріархату.

Необхідно добре проконсультуватися з цими румунськими православними, які зацікавлені в збереженні своєї етнічної та мовної самобутності.

У цьому відношенні необхідно отримати письмові гарантії від церковної влади і української держави про те, що етнічна та мовна ідентичність румунів буде поважатися, і що ці румунські православні матимуть можливість об'єднатися в Румунський Православний Вікаріат та розвивати духовні зв'язки з Румунським Патріархатом, який підтримуватиме їх, посилаючи культові та богословські книги їх рідною мовою, тобто румунською мовою.

Зазначимо, що в Румунії Український Православний Вікаріат діє з 1990 року.

7. Також Румунський Патріархат попросить Вселенський Патріархат роз'яснити проблему неканонічних ієрархів і священиків на Заході, які належали колишньому «патріархові Київському».

Після згаданих вище консультацій Священний Синод висловить свою офіційну позицію щодо становища православ'я в Україні".

Як можна побачити, насамперед Румунський Патріархат хвилюють інтереси румунської православної громади України. В залежності від того, хто надасть їй більше прав і гарантій, той отримає прихильність Румунського Патріархату. Досі між Російською і Румунською Церквами існує напруження через відкриття останньою в Чернівецькій і Одеській областях України своїх церковних структур для окормлення православних румунів. Тепер своє слово має сказати новоутворена Православна Церква України, а також держава, яка їй сприяє.

Слід також зазначити, що теза про те, що досі "не було звернень до всеправославного посередництва" щодо врегулювання ситуації в Україні, не зовсім вірна. З офіційними листами до предстоятелів Православних Церков світу свого часу звертався очільник Української Православної Церкви (Московського Патріархату) митрополит Володимир (Сабодан). Він просив колективної допомоги світового православ'я у вирішенні українського церковного питання. З Москви на це реагували роздратовано, вважаючи український розкол суто внутрішнім питанням РПЦ.

Теги: