Основною формою роботи конференції, яка відбулася 25-29 червня, були панельні засідання, яких відбулося не менше 130. Деякі панелі мали продовження – тобто могло бути і два, і більше засідання. Найбільшою панеллю стала «Insecurities and Uncertainties at the Margins of Institutionalized Religions: Ghosts, Witchcraft and Other Dangerous Matters» (що можна перекласти як «Невпевненості та невизначеності на околицях інституціоналізованих релігій: духи, чаклунство та інші небезпечні речі»). Ця панель тривала усі 5 днів роботи конференції, мала сім засідань, на яких було представлено 24 доповіді, що стосувалися нагвалізму та шаманізму, іудейської та еко-демонології, привидів, духів, відьом тощо.

Засідання йшли паралельно, тобто одночасно на конференції працювало від 16 до 27 панелей, тому українці обирали їх виходячи із власних дослідницьких інтересів. Деякі з них українці й модерували.

Руслан Халіков ділиться своїми враженнями: "Секція, на якій мені випала честь представляти свою доповідь, була однією з найбільших на цій конференції — близько 10 доповідачів виступали протягом трьох днів на чотирьох секціях, які героїчно модерувала Rasa Pranskevičiūtė. Назва секції — Alternative Religiosities in the Communist Regime and Post-Communist East-Central European Countries: Emerging Diversities within (Trans)Formations, Disruptions, Continuations. Специфіка була в тому, що представники різних країн розповідали, переважно, про ситуацію в себе на Батьківщині, яку вони знають, безумовно, дуже добре. Перше засідання було присвячене ситуації в Литві, друге — в Україні, третє — в Чехії та Богарії, четверте — в Угорщині..."

На конференції Європейської асоціації релігієзнавців говорили про «православних атеїстів» в Україні і «католицьких атеїстів» в Італії

За його словами, першою на «українському» засіданні секції виступала доктор філософських наук Людмила Филипович (Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАНУ) з доповіддю про «православних атеїстів» як гібридний тип релігійності.

"Доповідь була побудована на аналізі як загальних тенденцій у релігійному житті українців, так і літератури конкретної організації «Союз православний «Радомир»» з Запоріжжя, яку можна вважати прикладом поєднання православ’я та атеїзму в межах однієї ідеології, – пише Руслан Халіков. – Доповідь знайшла дуже широкий відгук в аудиторії, серед якої було кілька італійських колег, зокрема й Massimo Introvigne. Вони повідомили про ситуацію з аналогічними «католицькими атеїстами» в Італії, і в ході дискусії навіть виникла ідея щодо проведення порівняльного дослідження співіснування конфесійної ідентичності та індивідуальної релігійної індифірентності в різних країнах Європи. Я в своїй доповіді спробував дати загальну картину того, як розвивалася альтернативна релігійність у пізньорадянській та незалежній Україні, від т.зв. «третьої культури», через стрімке поширення релігійності та створення чисельних релігійних організацій у ранні 1990-ті... Загальне враження від наших доповідей — європейським колегам цікаво слухати про ситуацію в Україні, коли виступ підкріплений раніше не відомими фактами та даними досліджень. Небагато хто з західних релігієзнавців буває в Україні на конференціях, так само як і ми далеко не так активно беремо участь у загальноєвропейських подіях. Цю ситуацію треба виправляти, і проведення EASR2023 в Києві стане гарним стимулом для українців познайомитися краще зі станом дослідження релігії в Європі, увійти до спільноти не лише через афіліацію УАР з EASR, а також і через особисте спілкування".

Олег Киселев розповідає: "Я був на кількох панелях, побудованих навколо дослідницьких проектів. Так, у перший день я відвідав панель «Many Faces of Contemporary Atheism in Central and Eastern Europe: From State-Atheism to Apatheism and Protest», яку модерував чеський релігієзнавець Девід Вацлавік (David Václavík). На засіданні було представлено дві доповіді – литовської релігієзнавиці Мілди Алішаускєнє (Milda Alisauskiene) та самого Вацлавіка, які фактично представляли їхні напрацювання у межах підготовки колективної книги про атеїзм та вільнодумство у Східній Європі. У цьому проекті приймаємо участь і ми з Маня Басаури, а сама книга має вийти у видавництві Routledge наприкінці цього року... Девід Вацлавік побудував свою доповідь навколо сучасної «атеїстичності» чеського суспільства. Не секрет, що всі міжнародні дослідження називають Чехію однією з найбільш атеїстичних країн Європи. Доповідач намагався відповісти на питання чи дійсно чехи, які заявлять про свою прихильність до атеїзму, є атеїстами. Насправді, якщо підходити строго до терміну атеїзм (тобто як відсутність віри у будь-що трансцендентне), то відсоток чеських атеїстів різко падає. Атеїзм для чехів скоріше є показником не відсутності віри, а їхньої неприналежності до церкви. Згідно Девіду 50 % чехів є релігійними і лише 15 % – атеїстами. Віра у чехів є дуже індивідуалізованою та приватизованою".

Українські дослідниці Ірина Каплан та Анна Марія Басаурі Зюзіна також виступили на конференції. Вони розповіли про свої спроби впровадження гендерних студій в українському релігієзнавстві та отримали підтримку від колег.

Теги: