Архиєпископ і митрополит Філадельфійський владика Борис Ґудзяк у своїй доповіді «Єдність та сопричастя: голос УГКЦ із США» поділився думками про те, що найкраще сприяє сопричастю/єдності Церкви в її глобальному вимірі. Свою доповідь владика уклав на підставі консультацій із правлячими єпископами. «Увага до питань церковної і національної історії та ідентичності (Літургія, молитва, духовність) — вірні УГКЦ в будь-якій точці світу, переступивши поріг нашої Церкви мають отримувати відчуття “я вдома” (це передбачає продуктивний баланс між інкультурацією та привабливістю для неукраїнців і розумінням своєї традиції, походження та ідентичності (східнохристиянської, київської духовної традиції, “українськості”)», — сказав він. Владика радить постійно працювати над довірою, критично все оцінювати та активно взаємодіяти з молоддю.

«Вживання в Літургії української мови нарівні з місцевими мовами повинно об’єднувати, якщо є відповідна душпастирська праця. Слід плекати взаємну толерантність і єдність різномовних вірних нашої Церкви. Спільноти можуть мати різні історії чи виклики, але вони разом можуть “заспівати Божественну Літургію”, незважаючи на рівень володіння українською чи інших місцевих мов. Це питання непросте і вимагає особливої уваги», — підкреслив митрополит.

Він також вбачає певні загрози для єдності і сопричастя – внутрішні й зовнішні. Зокрема, до внутрішніх загроз він відносить такі складові: недовіра, нехтування значимістю і потребою єдності, недостатні знання одне про одного (навряд чи багато вірних знають про китайськомовну парафію в Канаді чи про особливості служіння в Дубаї), брак співпраці та тенденція дивитися на глобальну Церкву з локальної перспективи (зі свого «окопу», без ширшої картини), розрив між поколіннями (в Україні і поза нею), поділи між священниками щодо календарного питання, моральні і матеріальні проблеми тощо.

Архиєпископ і митрополит Вінніпезький Лаврентій Гуцуляк у своїй доповіді «Сопричастя в житті й свідченні УГКЦ» на Синоді в Римі назвав проблеми Української Греко-Католицької Церкви в Канаді. За словами митрополита, Церква сьогодні в Канаді втрачає молоде покоління. Однією з причин єпископ називає недоступність УГКЦ до світської освіти. Інша причина, яка віддаляє молодь від УГКЦ, за словами митрополита, – українська мова, оскільки молодь не дуже володіє українською.

Крім того, на його думку, євангельські цінності суперечать у багатьох випадках сьогоднішнім пріоритетам молодих людей, які більше дбають про успішну кар’єру та накопичення матеріального багатства.

Владика Лаврентій відзначив, що часто вірні бачать Церкву як знаряддя. «Для багатьох вірних УГКЦ у діаспорі Церква вважається захисником політичних сподівань, мрій українського народу. Для інших Церква – осередок української культури й мови. Для ще інших – вияв мистецького життя: храм як споруда стає самоціллю, і зберігання певної церковної будівлі є основою метою усіх їхніх зусиль. Їхнє поняття чи розуміння членства в єпархії або в вищому рівні Церкви не зрозуміле. Крім того, найімовірніше, що ці «члени» не можуть збагнути, що церковний будинок є для того, аби послужити поширенню євангельських правд Божому народу. Вони вважають, що основний обов’язок вірних-парафіян – це збереження та фінансування їхньої церкви як фізичної будівлі», – сказав у своїй доповіді митрополит.

Доповідач відзначив, що часто люди нарікають на тривале богослужіння. «Коли я став єпископом близько 22 років тому, під час моїх канонічних відвідин церкви були переповнені. Сьогодні ми бачимо драматичну зміну. Часто можна почути, що отець-парох просить пробачення в єпископа, що дуже мало людей у церкві. Якщо будь-кого з парафіян запитати, чому вони не були в церкві, вони відповідають, що не прийшли, бо коли служить єпископ, відправа в церкві триває довго», – розповів митрополит.

«Звідси виникає запитання, як багатства й красу нашого обряду використовувати у служінні хворим, немічним, літним особам чи дітям. Нам потрібно розглянути питання – чи обряд веде до молитви?!», – додав він.

У свою чергу, митрополит Перемишльсько-Варшавський Євген Попович у доповіді «Сопричастя в житті й свідченні УГКЦ» зазначив, що сьогодні є інше покоління вірних, «однак попри роки атеїзації в Україні та секуляризації в західному світі, наші вірні здали іспит з приналежності до УГКЦ». «Чому так відбувається? Бо УГКЦ є Церквою, яка в собі несе оцей народний елемент і яка вміло інкультурувала Євангеліє в нашій українській традиції, культурі, мові, звичаях та обрядності. Церква увійшла в народ і постійно є з народом. Це наша велика цінність і сила, яких не можемо в сучасну добу змарнувати», – наголосив він.

Теги: