У «Практичних порадах щодо служіння священиків у часі пандемії», які підготували учасники конференції, а це протоієрей Сергій Горбик (Православна Церква України), протоієрей Микола Йоник (Православна Церква України), священник Павел Станкович (Сербська Православна Церква), священник Гавріїл Кадояніс (Елладська Православна Церква ), кандидат медичних наук Алла Григорівна Олексюк-Нехамес, кандидат фармацевтичних наук Леонід Васильович Бензель, кандидат фармацевтичних наук Дмитро Дмитрович Луцевич, кандидат фармацевтичних наук Софія Іванівна Терещук, говориться про історичний досвід служіння православних священиків під час епідемій та «царський шлях» у цьому питанні:

«а) Від старовинних часів кожний священик готувався до звершення богослужіння не тільки духовно, а і тілесно. Приходячи в храм, священик не тільки мив руки та обличчя, але, як свідчать давні традиції, по-можливості, у часі облачення змінював підрясник. Останнє цілком природно, адже звичайний щоденний підрясник, якій духовна особа носить на вулиці, міг забруднитися, і приступати у їм до богослужіння – це, у певної мірі, виказувати неповагу до Господа.

Отже, ніхто не забороняє нам повернутися до подобної практики, а у воду для миття додати сучасні антисептичні засоби. Це буде певною перешкодою до принесення вірусу в вівтар, де він може потрапити на антидор або запивку.

б) Старі приписи свідчать, що перед богослужінням у храми, особливо у вівтарі, здійснювалося прибирання. Сам священик ретельно підтримував чистоту на жертовнику та престолі. Сьогодні це можна робити з врахуванням порад лікарів щодо дезінфекції.

в) Ми мусимо констатувати, що в часі Причастя вірних інфекція може передаватися тільки через ложечку, бо жодний припис не каже про цілування Чаші причасником та витирання уст. Крім того, маємо історичне свідчення преподобного Никодима Святогорця, що під час епідемій, ложечку після причастя кожного вірного опускали в оцет… Подібну практику застосовували і в Київської митрополії під час «морових хвороб».

Таким чином, навіть в умовах карантину, можна цілком спокійно використовувати звичайну форму Причастя вірних, дезінфікуючі ложечку у сучасним засобі після кожного причасника.

Щодо роздачи антидору, то тут можемо надавати його вірним у одноразових салфетках, а після роздачи просто продезінфікувати підніс. Для запивання можна використовувати одноразові стаканчики.

г) Звичайно варто обмежити цілування хрестів, ікон і т.д. Але оскільки є вірні, які часом цього бажають, священику варто мати в храмі антисептичний засіб та протирати після кожного.

д) Дехто з особливо обережних священиків каже, що інфекція може бути занесена в храм, зокрема і в вівтар, вже на проскурках. Але що перешкоджає таким людям протирати проскурі перед використанням? Саме так, як ми протираємо фрукти та овочі, що вживаються без термічної обробки.

е) Після сповіді священику варто протерти руки та уста, а після закінчення сповідання – знову вимити руки та обличчя з використанням антисептика, ополоснуть відповідним розчином горло, або (та) після богослужіння просто випити гарячої води з лимоном. Щодо захисної маски, то медичні фахівці вважають більш доцільно, щоб у масці був той, хто сповідається… а маски були біля священика, що сповідає. Адже, коли маска на священику під час сповідання, на ній накопичуються віруси та бактерії, які через розмову (є рух повітря) можуть потрапляти на сповідника.

ж) Після богослужіння варто ще раз прибрати храм з засобами дезінфекції. Особливу увагу приділити аналою, біля якого покланяються та навіть прикладаються (незважаючи на засобі гігієни) багато вірних.

з) Священику варто подбати про своїх рідних та тих, хто буде стикатися з ним на вулиці. Він мусить після спілкування з вірними ретельно вимити руки, обличчя, прополоскати рот та горло. Він, у часі небезпеки, мусить прати підрясник та ризи хоча б раз на тиждень. Також варто прати, бажано кілька разів на тиждень, рушники, які лежать на аналої. Загалом було б дуже добре поставити в притворі антисептичні засоби, якими б людина могла протерті руки та обличчя перед навідуванням храму».

Також були оприлюднені рекомендації медиків щодо антисептиків:

«Рекомендуємо перелік антисептиків, які можна застосовувати зовнішньо, та засобів для застосування при дезінфекції рук, поверхонь, одягу тощо.

Засоби для зовнішнього застосування: Цитеал у формі концетрованого розчину 250,0 мг.(склад: гексамідин, хлоргексидин, хлокрезол) та розчин «Декасан», також з метою зовнішнього застосування використовується хлоргексидин в чистому вигляді у формі розчину.

Бетадин – розчин для зовнішнього і внутрішнього застосування як антисептик для полоскання в стоматологічній практиці і при запальних процесах горла, гортані.

«Люгс», розчин (спрей для зовнішнього використання) належить до антисептиків для зовнішнього використання, полоскання ротової порожнини.

Наказами МОЗ України дозволені застосування таких антисептичних та дезінфікуючих засобів:

Корзолекс плюс, корзолекс екстра, дисмозон пур (для зовнішніх поверхонь),
бацилоцист разант (спеціальний препара для швидкої дезінфекції в зонах особливої небезпеки),
Кутасепт Ф (для обробки шкіри і зовнішніх поверхонь),
Стериліум,  бактолін базік, (для гігієнічної обробки шкіри рук),

АХД 2000 Експрес (1000 мл) - популярний зовнішній антисептик з дозатором найчастіше використовують в учбових закладах громадського харчування».

Тим часом в Китаї почали перекладати на інші мови "Довідник з профілактики та лікування COVID-19", який було складено на основі клінічних даних і досвіду Першої клінічної лікарні Медичного факультету Університету Чжецзян. У відкритому доступі, наприклад, знаходиться довідник в перекладі на російську мову.

Фото Facebook

Теги: