У першій частині послання владики пригадують, що сам Господь, у серці якого вбогі мають особливе місце, через пророка Ісаю закликає кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата свого не ховатись.

Актуальним у цьому контексті владики вбачають приклад милосердного самарянина, який варто наслідувати. «Щоб не відвертати своїх сердець від брата і сестри, які страждають поруч із нами, хочемо, наслідуючи милосердного самарянина, зупинитися перед людською недолею і похилитися над нею в жесті милосердної і співчутливої любові, яку Господь вливає своїм Духом у наші душі», – йдеться у тексті послання.

Так, як багатостраждальний єврейський народ, переживши жахіття Голокосту, став запобіжником для грішного людства перед повторенням подібних злочинів, так само український народ, зазнавши досвіду винищення Голодомором, мав би слугувати у світі голосом сумління, яке взиває до порятунку тих, хто недоїдає та голодує, і промотором активних дій задля усунення лиха голоду з лиця Землі, говориться у посланні.

В документі владики УГКЦ, вслід за папою Франциском, навели відкритий список болю і страждання, який, як зазначають, від віків і до сьогодні поповнюється специфічним і болісним досвідом кожного народу, кожної родини і кожної людини:

    убогість тих, хто зазнає страждання, — фізичного, морального чи психічного;
    убогість маргіналізованих, самотніх, відкинених та ігнорованих суспільством;
    убогість жертв зловживання владою і впливовістю;
    убогість тих, кого визискують задля наживи, топчуть спотвореною логікою влади і грошей;
    убогість приречених на заслання, переслідування і тортури та ув’язнених;
    убогість жертв війни, конфліктів, тероризму;
    убогість позбавлених свободи, прав і гідності;
    убогість безграмотності та неосвіченості, яка тримає в темряві мільйони молодих умів і душ;
    убогість інтелекту і культури, що пропонує низькопробний сурогат, замість підносити людину на висоти духу;
    убогість духу, закритого до Божої дійсності, позбавленого світла віри і знання Христа-Спасителя;
    моральна вбогість занурених у гріхах і поневолених невпорядкованими жаданнями;
    убогість безробітних, позбавлених медичної та базової соціальної опіки;
    убогість біженців, мігрантів, заробітчан, безхатченків та ін.

Споглядаючи ці численні прояви убогості, єпископи пригадують про запрошення папи Римського розпізнавати в ликах убогих цього світу присутнього Христа, щоб похилитися над ними і простягнути їм руку співчуття і допомоги, щоб вилити на рани людства олію розради і милосердної любові.

Повний текст послання Синоду Єпископів УГКЦ «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому!» можна знайти на сайті офіційних документів Української Греко-Католицької Церкви.

Теги: