Так, волонтерам, які допомагають армії, довіряють 74% респондентів. Волонтерам, які допомагають переселенцям, довіряють 66% респондентів. Звичайним людям в своєму населеному пункті довіряють 67%. Збройним силам України довіряють 66%, а церкві - 52%.

При цьому простежується істотна регіональна специфіка довіри до цих інститутів: із Заходу на Схід рівень довіри знижується (в меншій мірі це стосується волонтерів, які допомагають переселенцям). Довіра волонтерам, які допомагають армії, знижується з 85% на Заході до 63%. У випадку армії зниження з 79% до 46%. Що стосується церкви, то на Заході 73% довіряють їй, а в інших регіонах - 43-46%.

Наступними за рівнем довіри йдуть переселенці (їм довіряють 41%) та громадські організації (довіряють 39%). Переселенці і громадські організації мають позитивний баланс довіри-недовіри - тобто кількість тих, хто їм довіряє, перевищує кількість тих, хто не довіряє.

Нарешті, інші вісім інститутів в списку мають негативний баланс довіри-недовіри.

Таким чином серед респондентів переважає недовіра до інститутів центральної влади (президента, парламенту, уряду), правоохоронних і судових органів (національна поліція, патрульна поліція, СБУ), ЗМІ (як українським, так і російським).

Зокрема, президенту України довіряють 34%, тільки 14% довіряють уряду і 12% - парламенту. Патрульній поліції довіряють 34% респондентів, національній поліції - 29%, а СБУ - 27%. Якщо українським ЗМІ довіряють 30%, то російським ЗМІ - 4%. У випадку інститутів з негативним балансом довіри-недовіри регіональна варіативність менш виражена.

Опитування методом CATI було проведено з 4 по 8 грудня 2020. Було опитано 2001 респондента.

Фото dniprograd.org

Теги: