Глава Української Греко-Католицької Церкви блаженніший Святослав (Шевчук) звернувся до голови Верховної Ради України Володимира Рибака та голів депутатських фракцій Партії регіонів, ВО «Батьківщина», партії «УДАР Віталія Кличка» та ВО «Свобода» не підтримувати законопроекти №№ 2993, 3194 та 3007, метою яких є передача знакових християнських святинь одній конфесії, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на сайт УГКЦ.Насамперед ідеться про комплекс споруд Києво-Печерської лаври у складі 113 об’єктів (XI–XIX ст.), Почаївську лавру у складі 6 об’єктів (XVIII–XX ст.), церкву Богородиці (Десятинну) у м. Києві.
«Ці сакральні споруди, разом із київським собором Святої Софії, є духовними символами єдності та святинями особливого рангу для всього українського народу», – вважає Предстоятель УГКЦ у своєму листі до народних обранців.
Блаженніший Святослав наголосив, що Українська держава повинна зберігати ці святині у своїй власності й не передавати жодній конфесії доти, допоки в Україні не буде відновлено церковної єдності часів Володимирового хрещення. «Тільки тоді, коли всі конфесійно православні й католицькі вірні повернуться до первісної єдності початків християнства в Україні, вказані сакральні об’єкти належить передати Патріархові Української Церкви. Це буде істинним відновленням історичної справедливості щодо Церкви», – сказав глава УГКЦ.
Він попереджає, що спроби передачі цих святинь у власність будь-якої з християнських конфесій «викличуть велике збурення в релігійному середовищі та в усьому українському суспільстві».
«Просимо Вас і всіх депутатів Верховної Ради України не підтримувати законопроекти №№ 2993, 3194, 3007 та інші проекти законів подібного змісту, які в завуальованій формі надають привілеї одній із конфесій та порушують релігійний мир і міжконфесійне взаєморозуміння», – наголосив Святослав.
Він також висловив сподівання на «мудре рішення та голосування на благо всього народу України, збереження в нашій Державі релігійного миру та суспільної злагоди й забезпечення дальшого позитивного розвитку державно-конфесійних відносин».
Теги:
"Тоді варто сказати про те, що причиною цього був міцний союз церкви і "велікодєржавія". Полетіло одне, полетіло й друге. Нічого не нагадує в сучасному контексті?"
Насправді не було такого союзу... Ще Петро І відмінив патріаршество і ввів Священний Синод, яким правив не єпископ, а оберпрокурор. Тому Церква в дійсності була в насильному підпорядкуванні державі... Але в той час вершили подвиг молитви, духівництва (старчества) відомі у світі оптинські старці, св. Серафим Саровський, св. Іван Кронштадтський та інші, про яких часто можна було дізнаватися на "радіо Ватикан".
А що, союз Церкви і держави - це погано? Проаналізуйте хоча б історію православної Грузії та католицької Польщі, як там у скрутну хвилину вирішальну роль відігравала Церква, рятуючи народ і державу. На превеликий жаль, ми не можемо цим похвалитися. Щось намагався зробити Ющенко, та через міжцерковні незгоди нічого не вийшло. А згадайте, якими теплими були стосунки УГКЦ з державою за часу його правління... Чому ж тоді ніхто не критикував УГКЦ за "зрощення" з державою?? За вашою, тільки вам зрозумілою логікою, сьогодні ми маємо тішитися, що в цьому нас ніхто не може критикувати, бо УГКЦ, найперше в особі єпископів, відгородилася від усіх проблем суспільства, яке повністю деградує, мораль паде, духовність вмирає (ви цього не бачите?). Церква, як зокрема говорить Юрій Чорноморець, стала ритуальною конторою, яка в основному сповнює обряди (Хрещення, Вінчання, похорону). А ще, як часто дізнаємося у ЗМІ, єпископи благасловляють і посвячують. Раджу прочитати цю статтю: https://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/open_theme/44006/.
Дивно, що світська людина (п. Юрій) намагається бити на сполох, а ті, хто мають бути в цьому першими (єпископи), як заворожені мовчать... Чому? Чому, отче, і ви про це не говорите? Чи не пора припинити пошуки ворога на стороні, коли ми, українці, один одному є найбільшими ворогами, як про це зі смутком, болем і розчаруванням в кінці свого життя (1943 р.) говорив митр. Андрей Шептицький. Та й вся наша історія - це історія зрад, розколів, міжусобиць, братовбивчих війн, які, як пише один автор, продовжуються і сьогодні... Свідченням цього є, вибачте мене грішного, і ваші коментарі.
До слова, митр. Андрей Шептицький не благословляв на визвольну боротьбу ні ОУН, ні УПА, і нікотрого лідера (Бандеру, Коновальця...).
"Сталін, Молотов, Муравйов, Будьонний, це ті. хто пробилися до верхів. І сотні тисяч простих селян, які поповнили ряди Красної Армії, яка як саранча пройшлася не раз по Україні. Ви хочете сказати, що всі вони не були охрещеними православними? Як їх виховала власна Церква, що вони самі ж своїми руками вбивали священиків і грабували храми? Сьогодні є всі "прєдпосилкі" в Росії подібної ситуації. Як цього можна не помічати, не знаю."
Бути охрещеним - зовсім не означає, ким людина буде в житті. Відомо, що на поч. ХХ ст. цар Микола видав маніфест, який давав право сповідувати будь-яку релігію, або ж ніяку. Після того кожен показав себе, ким він є насправді. Взагалі-то на тему церковного виховання говорити дуже важко і вам. Бо як виховують сьогодні наші українські Церкви, можна оцінити по нашому хворобливому суспільству, по стосунках між українцями, по розлучення і т.д. і т.д.
А коли це РПЦ вчила когось вбивати, грабувати і т.д.? До речі, та ж сама безбожна влада, яка "як саранча пройшлася по Україні", знищила (розстріляла, закатувала, заморила голодом, холодом, топила, вішала, четвертувала і навіть живими варила в казанах...) більше 200 тис. вірних РПЦ: єпископів, священиків, монахів і монахинь та більше 500 тис. репресувала.
До теми згадайте, скільки матеріалів написано про злочини інквізиції.
Хотів би почути вашу відповідь на матеріал Юрія Чорноморця.
Наперед дякую.