У першому інтерв’ю для преси Патріарший намісник УПЦ Київського Патріархату митрополит Переяслав–Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (Думенко) прокоментував дискусії, що точаться навколо реформ, проведених на Помісному Соборі УПЦ КП 27 червня цього року, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Україну молоду.
Лунають думки, що у випадку смерті Предстоятеля УПЦ КП Філарета Церква не зможе обирати собі Патріарха аж до об’єднання з УПЦ (МП), бо у статуті не прописаний термін скликання Собору, який має обрати нового главу УПЦ КП. Дехто коментує, що УПЦ КП відмовляється від свого патріаршого статусу.
"Звісно, що ні! - заперечив митрополит Епіфаній. - Київський патріархат залишиться Церквою з патріаршим статусом. Ми лише закладаємо механізм для об’єднання з УПЦ МП (всією, чи лише її частиною). Тому й у статуті не визначили чіткий строк для Собору, який обиратиме нового предстоятеля... Святійший Філарет про це говорив так: ми встановимо чіткі межі — а раптом почнеться переговорний процес? Якщо є терміни, то Церква їх повинна дотриматися й обрати Патріарха, а тоді у випадку вдалих переговорів невже доведеться проводити ще один Собор, щоб обирати вже єдиного главу Церкви? А якщо загальноприйнятна кандидатура з’явиться з лона УПЦ МП, то обраному главі УПЦ КП доведеться знімати патріарший куколь і поступатися главі, на якого вкаже воля об’єднавчого Собору. Святійший патріарх вважає, що краще провести всі переговори та одразу обрати єдиного Патріарха".
Митрополит повідомив, що на Соборі УПЦ КП говорилося так: якщо процес вказує на те, що об’єднання можливе, — треба йти на об’єднання, а тому не обирати одразу Патріарха. Якщо ж буде очевидно, що такого бажання з боку УПЦ (Московського Патріархату) немає, то УПЦ КП проводить Помісний Собор, обирає Патріарха та продовжує розбудову своєї Церкви "як помісної православної Церкви українського народу".
"Звичайно, нам небайдуже те, що відбувається всередині УПЦ МП, - зазначив митрополит Епіфаній. - Ми розглядаємо їх як братів, які рано чи пізно будуть із нами в єдиній помісній Церкві. Київський патріархат звернувся з цього приводу навіть безпосередньо до Президента України та керівництва держави з проханням захистити митрополита Володимира від шантажу й провокацій".
Патріарший намісник УПЦ КП також вказує на те, що напередодні святкування ювілею 1025–річчя хрещення Руси–України негативні тенденції в житті УПЦ (МП) посилилися. Зокрема, "у промосковських мас–медіа виливається лавина бруду на митрополита та його особистого секретаря. Тут ми бачимо неприховане намагання усунути митрополита Володимира від керівництва Церквою", вважає ієрарх УПЦ КП.
"Мені здається, - каже він, - що все це відбувається також і тому, що в Москві розуміють — прагнення до єдиної помісної Української православної церкви є незворотним. Тому і вдаються до таких кричущих дій. Але кожна дія може мати протидію. Тому я не виключаю, що така атака Москви лише підштовхне багатьох архієреїв, священиків УПЦ МП до того, аби зробити вибір на користь автокефалії".
Митрополит Епіфаній висловився також щодо відносин с римо- і греко-католиками. Він вважає, що "попри бажання Москви посварити нас, УПЦ КП й надалі матиме мирні та дружні стосунки з УГКЦ". Проте Київський Патріархат, за його словами, не може прийняти догмат про першість Папи для православних, а тому "ми повинні спілкуватися, вести діалог, але поки не можемо говорити про близьку єдність католицької та православної Церков".
Теги:
Невже грішний Папа після твого чергового шизофренічного допису став безгрішний, і отримав право сидіти на місці Христа?
Невже, хоч одна богохульна єресь папізму після цього отримає, хоч якесь випрадання чи підтримку в Священному Писанні або Передані Церкви (Єретичне співтовариство РКЦ до Церкви не зараховується).
Невже все, що ви вмієте це займатися особистим приниженням людей, людей і церкви, які не поділяють віри у ваші богопротивні єресі?
Наївний "отче", якщо ти думаєш, подібними опусами на мою адресу вибити мене з колії, то ти помиляєшся. Нічого мене так не підбадьорює, як подібні дописи безпомічних уніатів. Бо найкраща поразка та, яку визнаютьсамі опоненти, вдаючись до примітивного поливання брудом, коли вже нема чого сказати.