Феномен Ленінського пам'ятника
Якби Радянський Союз засипало попелом всесвітньої Помпеї, дослідники через якусь тисячу років були б вражені системністю й монолітністю релігії давньої цивілізації. Що казати, коли в центрі кожного населеного пункту на одній шостій земної кулі вони обов'язково знайшли б статую або погруддя лисуватого божества чоловічої статі.
Радянська ідеологічна матриця була грандіозною світською релігією, із власним культом святих, муміфікацією, догматизацією, річним коловоротом свят ще й органами інквізиції.
Серцевиною матриці був образ Леніна – вождя, пророка й месії.
Ленін - головний тотемний образ радянської системи. Образ, який супроводжував людину з перших кроків життя. З "портрета на стіні" садочка, у шкільному класі, на першій сторінці букваря, на піонерському значку, на площі, на заводі, у кабінеті начальника, на спортивних змаганнях, на шпальті газети, і навіть молодята ходили квіти до Леніна класти…
Ленін сам себе залив у бронзу
Сам Володимир Ілліч практично не займався розробкою поняття "ідеологія", але він вивів головний принцип, який дозволив комуністичній доктрині стати тотальною ідеологією світового масштабу. Ленін чітко усвідомлював зміни, що настали в суспільній свідомості внаслідок науково-технічного прогресу. Церква уже не могла дати відповіді людині на більшість питань. Однак, такі відповіді давала наука. Тому Ленін уводить поняття "наукова ідеологія".
Справа в тому, що поклоніння науці почалося ще в епоху просвітництва.
Сучасне суспільство, яким сьогодні ми його бачимо, виникло саме завдяки науці. В Англії Ньютон і його послідовники з наукової картини світу виводили ідеї про "природний" характері конституції, яка має обмежити владу монарха, "адже й сонце підкоряється закону гравітації".
Томас Гобс розвинув головний для буржуазного суспільства міф про людину як егоїстичного суспільного атома, який веде "війну всіх проти всіх".
А Ленін уловив основний закон ефективності ідеології: будь-яка ідеологія матиме успіх, якщо вона обґрунтовує соціальний і політичний лад через апеляцію до природних законів.
Тобто, ідеологія успішна, якщо спирається на науку.
"Так улаштований світ" і "така природа людини " — от ключові аргументи, які безвідмовно діють на звичайну публіку. Для сучасної людини переконливіші ті фрази, які нагадують знайомі зі шкільної лави наукові формули й цитати вчених. А якщо під такими фразами, які подає ідеолог, наявний підпис академіка, або ще й Нобелівського лауреата - тим краще.
Формула радянської ідеології
Теорія марксизму базується на еволюційному ході історії. Схема відома всім: рабовласництво змінилось феодалізмом, його змінив капіталізм, завершальним етапом буде комунізм. Але комуністичному раю має передувати боротьба, жертви й важка праця.
Необхідною умовою є віра в ідейну чистоту партії, адже "все підкоряється природнім законам", а партія спирається виключно на науку. Тому не вірити партії просто не можна, а сумніватись – значить бути невігласом. Або й більше - ворогом суспільного прогресу, або просто: ворогом народу.
До слова, Гітлер чітко засвоїв ленінські уроки ефективності ідеології. Його теорія рас, вибраність німецької нації, майбутні плани розширення життєвого простору - усе обґрунтовувалось кращими науковцями Рейху. Укупі з генієм пропаганди Гебельсом, зі значно меншим ступенем насилля, ніж у Леніна-Сталіна, Гітлеру вдалося зробити нацистську ідеологію партії тотальною ідеологією всієї Німеччини.
Марксизм-ленінізм – світова релігія XX століття
Завдяки новому трактуванню ідеології марксизм-ленінізм перетворився на догму, відступ від якої означав зраду. Звідси - нетерпимість до найменших критичних зауважень стосовно вищестоящих партійних органів, фанатизм і сектантство.
Однак, розрив між офіційними лозунгами й реальним життям призвів до того, що людина поступово втрачала віру в цю релігію. Таке розчарування зумовило існування двох реальностей - реальності, яку творив ідеологічний апарат, і тієї, у якій жили люди.
У часи застою в картинку, витворену ідеологами, вже не вірили ні маси, ні самі керівники партії. Вона перетворилась на декорацію, яка виражалась в плакатах, транспарантах, офіційному мистецтві, демонстраціях і промовах.
У колективі люди звикли до схвалення такої ідеології. Наодинці із собою або близькими переважна більшість громадян уже не вірили в посили системи. Натомість у суспільстві почала творитись неофіційна "культура кухонь" і самвидаву. Як тільки система послабилась (перебудова) - радянська ідеологічна матриця розсипалась.
Які уроки нам взяти?
Ідеологія Леніна стала обґрунтуванням страшних соціальних експериментів. На її вівтар лягли мільйони жертв заморених голодом. Знищено сотні тисяч – мільйони кращих синів (еліта) української нації. Результатом впровадження став розрив поколінь, знищення історичної пам'яті, втрата значної частини культурної спадщини.
Може, наступні слова здадуться надто патетичними, але немає сумніву в тому, що давній, до цього творчий і енергійний народ з унікальною матеріальною й духовною культурою вийшов скаліченим із комуністичної ідеології Володимира Леніна. Ще не одне десятиліття доведеться лікуватись…
Однак, слід визнати, що на певних етапах комуністична ідеологія була ефективною й демонструвала неабиякий мобілізаційний потенціал. Радянська ідеологічна система була всеосяжною, як у вимірі тематики, так і у вимірі кількості людей, яким вона призначалася.
Вона була раціональною, у тому розумінні, що намагалась опертися на науку. Її позитивна сторона полягає в пропаганді досягнень науки широким верствам населення. Вона була ідеологією державною, оскільки узаконена як обов'язкова для всіх громадян країни й мала єдиний централізований ідеологічний апарат.
Так які ж уроки? Так чи інакше, але жодна держава не може жити без власної ідеології. Сама ідеологія як така не є злом чи добром. Ідеологія - це лише автобус, у якому їдуть ідеї.
Автобус може бути тюремним і везти прикованих арештантів до страти. Або, скажімо, це може бути м’який Neoplan, який везе щасливих європейців до Середземного моря, чи на екскурсію в Східну Європу.
Україні потрібна своя, українська ідеологія. Автобус, який повезе пасажирів, до комфортного й щасливого життя. (Але обов'язково з урахуванням минулого ідеологічного досвіду). Така ідеологія ще не розроблена. Як і немає розуміння у "вождів" щодо необхідності ідеологічного забезпечення нашої державності. Нічого, під тиском громадської думки, із часом розуміння прийде, ще й ідеологія буде написана.
А щодо хлопців, які Леніна поламали, добре чи погано вони зробили, хай кожен вирішує сам. Антиленінський вандалізм в Україні - явище не нове. Останнім часом тенденції посилились. А значить: увага суспільства до ідеологічної проблематики зростає.
Теги:
MichaelWeP написал: