Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Українські

Вчора, 14:15   Екатерина Щеткина Огляд ЗМІ, Українські

Выстрел в ногу. Почему Кириллу пришлось смириться с признанием греками ПЦУ

В Моспатриархате решили придержать лошадей и вместо ковровой бомбардировки - полного разрыва евхаристического общения - прибегли к точечным ударам персональными санкциями

Вчора, 14:06   Ірина Костенко та ін. Огляд ЗМІ, Українські

Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше

У Києві після тривалої реставрації відкрили древню церкву Спаса на Берестові.

Вчора, 11:40   Віталій Червоненко Огляд ЗМІ, Українські

РПЦ частково розірве спілкування з Грецькою церквою через Україну. Що це значить

Позачерговий синод Російської православної церкви ухвалив рішення не розривати спілкування з усією Церквою Еллади через її рішення про визнання автокефальної Православної церкви України. Проте розірве стосунки з тими, хто підтримує визнання Православної церкви України...

Вчора, 11:10   Тетяна Деркач Огляд ЗМІ, Українські

Визнання ПЦУ Елладською Церквою: чим може відповісти Москва

Ми зібрали декілька можливих варіантів, які вже лунали в тих чи інших пабліках та статтях, наближених до РПЦ та УПЦ МП, і проаналізували їх, співставивши витрати на реалізацію цих «відповідей Чемберлену» з ефектом, який вони можуть принести.

Вчора, 10:40   Михайло Курдюков Огляд ЗМІ, Українські

Варсонофій – про церковні війни, КДБ та казну патріархату. Велике інтерв'ю

Поговорили з Варсонофієм про конфлікти з вірянами ПЦУ, тиск з боку влади, його ставлення до подій на Донбасі та в Криму, а також про те, чи перераховує їхня єпархія гроші в Росію

Вчора, 09:40 Огляд ЗМІ, Українські

Цінні свідчення незламності віри у підпіллі дали священники в Бучачі на святкуванні з нагоди легалізації УГКЦ

12 жовтня у Бучачі, що на Тернопільщині, відбулося величне святкування з нагоди 30-ліття виходу із підпілля УГКЦ та легалізації підпільної Церкви.

17 10 2019   Наталія Данькова Огляд ЗМІ, Українські

Євстратій Зоря: «Власники й керівники медіа вважають, що релігійна тематика “нерейтингова”»

Речник Київської митрополії – про роль медіа у створення Православної української церкви, відносини зі ЗМІ, присутність церкви в соцмережах і протидію російській пропаганді.

17 10 2019   Екатерина Щеткина Огляд ЗМІ, Українські

Игры во грехе. Почему бедные украинцы боятся казино

Мы подсознательно сопротивляемся не столько легализации, сколько очеловечиванию тех, кто работает в греховном бизнесе

16 10 2019   Екатерина Щеткина Огляд ЗМІ, Українські

Раздраженные Москвой. Что означает признание ПЦУ со стороны Элладской церкви

О том, что греки, скорее всего, признают ПЦУ, в Кремле было известно раньше, чем где-либо

16 10 2019   Віталій Червоненко Огляд ЗМІ, Українські

Грецька церква першою визнала ПЦУ: чому це важливо для України

Позачерговий собор ієрархів (зібрання усіх єпископів) Грецької церкви 12 жовтня схвалив рішення про визнання автокефальної Православної церкви України. Вже найближчим часом предстоятель ПЦУ Епіфаній може відвідати Грецію та співслужити з предстоятелем церкви Еллади. Це буде останнім етапом визнання ПЦУ з боку Грецької церкви.

16 10 2019 Огляд ЗМІ, Українські

Реформатська церква в Мукачеві та її цікава історія невдач

Довгий час реформатори молились у католицьких храмах і тільки у 1656 році побудували невеликий молитовний дім.

16 10 2019 Огляд ЗМІ, Українські

Сербський митрополит: Костянтинівська епоха церковної історії закінчилась

Митрополит Чорногорсько-Приморський (Сербська церква) Амфілохій в інтерв'ю ТАСС від 29 липня цього року заявив про застарілість існуючої всеправославної еклезіологічної моделі, в якій Константинопольська церква грає роль "першого серед рівних" та наділяється додатковими правами та обов'язками для підтримки всеправославної єдності.

16 10 2019 Огляд ЗМІ, Українські

Чи взаємодіятимуть Меджліс і мінкульт у вирішенні проблем кримських татар й окупованого Криму?

4 жовтня 2019 року Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров зустрівся з міністром культури, молоді та спорту України Володимиром Бородянським з метою обговорення перспектив взаємодії і співпраці Меджлісу і Мінкульту у вирішенні кримськотатарського і кримського питань.

15 10 2019   Неллі Ковальська Огляд ЗМІ, Українські

Російська церква відкрито шантажувала грецьких архієреїв, щоб ті не визнавали ПЦУ

Православну церкву України визнала Елладська церква - одна з найбільших православних церков світу. Цьому передувала довга робота грецьких архієреїв. Вони понад півроку вивчали: чи за канонами отримала автокефалію Україна і чи не вплине поява нової церкви на міжцерковні стосунки, бо посланці з Росії буквально тримали в облозі Елладу останні місяці, але зрештою програли, йдеться у ТСН.Тиждень.

15 10 2019   Віталій Щепанський Огляд ЗМІ, Українські

Юлія Філь: «Вестернізовані індійці мали стати атеїстами, або прийняти християнство. Не сталося ні одного, ні другого»

Біографічна довідка: Юлія Філь, кандидат історичних наук, молодша наукова співробітниця Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, випускниця Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Майстерні академічного релігієзнавства (МАР). Наукові інтереси охоплюють широке коло тем, пов’язаних з індійською культурою та релігією – від модернізації Індії за колоніальної доби до сучасної релігійності індійців середнього класу.

15 10 2019   Дмитрий Горевой Огляд ЗМІ, Українські

Элладская Церковь признала ПЦУ: как все происходило и что будет дальше?

Собор епископов Греции решил признать Православную Церковь Украины. Это состоялось на внеочередном заседании Собора, который, к слову, созывается раз в году и рассматривает особо важные вопросы. Ведь в его состав входят все правящие епископы Греции, в отличие от более узкого по количеству Синода – где заседают всего лишь 12 из более чем 140 архиереев. Сегодняшнее решение не было мгновенным, необдуманным или сиюминутным. Оно далось всем сторонам крайне тяжело. История признания началась еще зимой, вскоре после получения Томоса про автокефалию. О том как проходили эти девять месяцев борьбы за плод, кто хотел аборта, и какова будет жизнь после рождения – читайте в специальном материале LB.ua.

15 10 2019   Олександр Геніш Огляд ЗМІ, Українські

Десять цікавих та повчальних фактів із життя Віктора Боришкевича

В знак пам’яті, пропоную десять цікавих та повчальних фактів із життя єпископа.

15 10 2019   Антон Меснянко Огляд ЗМІ, Українські

Опера, РПЦ и новодел. ЮНЕСКО вступилось за Херсонес и Ханский дворец

ЮНЕСКО опубликовало очередной доклад о положении дел в аннексированном Россией Крыму. Особую тревогу специалистов международной организации вызывает состояние объектов всемирного наследия и кандидатов на включение в этот список. Российские власти проводят работы по благоустройству и реставрации исторических памятников, которые угрожают их сохранности. Местные эксперты подтверждают многочисленные нарушения установленных норм и правил при проведении работ.

11 10 2019 Огляд ЗМІ, Українські

Невідома Буковина: церква, в якій молився Юрій Федькович

Автор нарису, вміщеного в літературно-науковому журналі "Родимый листокъ" за 1881 рік, висловлює своє захоплення церквою Святої Параскеви, що стала окрасою міста:

11 10 2019   Віктор Банніков Огляд ЗМІ, Українські

Робити добро за покликом серця

У 2014 році на Сході країни вибухнула війна. Зруйновано будинки, вбито та покалічено людей, багатьох переселено в інші регіони країни. Це відчули на собі жителі Донбасу. Волонтери, дивлячись на всі переживання, руйнування, незручності, відгукнулися і стали активними у допомозі жителям цих регіонів. Збираючи кошти, вони допомагали тим, хто особливо потребував цієї допомоги. Це були не тільки продукти і медикаменти, іноді доводилося просто підтримати людину чи підбадьорити. До цієї допомоги долучилися також місії, релігійні організації та церкви Харківської області. Про те, як у цьому служінні бере участь харківська церква «Преображення», розповідає волонтер Владислав Ткачов.

10 10 2019   Оксана Муляр Огляд ЗМІ, Українські

На Київщині на даху школи виявили розмальовані іконами балки старої церкви. Храм зруйнували комуністи

На Київщині на даху школи виявили розмальовані іконами балки. На місці навчального закладу раніше стояла дерев'яна церква, яку розібрали комуністи. Яка доля чекає на будівлю школи і знайдені малюнки, у сюжеті ТСН.19:30.

10 10 2019 Огляд ЗМІ, Українські

«Порівняйте Україну з країнами колишнього Радянського Союзу – де ще є стільки віруючих? Ніде. А що, ви такі особливі? Та ні, ви покликані» – Йоханнес Раймер

Четверта щорічна місіонерська конференція «Час діяти!», що відбулася 5 жовтня у церкві «Благодать» (с. Софіївська Борщагівка), зібрала понад триста молодих людей із церков Київської області. Мета її – мотивувати молодь на служіння, духовно підтримати тих, хто уже трудиться на місії та розвиток партнерства.

9 10 2019   Розмовляв Олег Баган Огляд ЗМІ, Українські

“Україна – це Україна, а не Західна Європа і не Росія”

Цьогоріч Українська Греко-Католицька Церква відзначає 30-літній ювілей своєї легалізації в умовах СРСР в 1989 р. За цей час Церква розбудовувалася в якісному і кількісному вимірах, набуваючи ознак планетарної духовно-конфесійної структури (фактор греко-католиків діаспори, яка сьогодні існує на всіх континентах), стала вагомою традицією в духовному житті України. Про певні підсумки ювілею, про завдання і перспективи УГКЦ в сучасності, про світську проблематику з погляду Церкви ми розмовляємо з богословом, багатолітнім редактором журналу «Богослов’я», викладачем Дрогобицької Духовної Семінарії Іваном Гаванем.

9 10 2019   Галина Терещук Огляд ЗМІ, Українські

Більшість сакральних святинь Княжої України-Русі вивезена в Росію – науковці

Мистецтвознавці Андрій Комарницький і Богдан Зятик у книзі описують десятки сакральних пам’яток домонгольського періоду, Княжої України, які були вивезені з України. Найбільше до цього приклався Андрій Боголюбський, який був першим, хто грабував і руйнував Київ, вивозив у Росію українські реліквії.

8 10 2019 Огляд ЗМІ, Українські

«У справжній вірі не буває фанатизму. Правдива релігійність походить з любові», – психолог Людмила Гридковець

Чому інколи прояви релігійності набувають деструктивних форм? Чому безперервна молитва і постійне перебування у храмі – не завжди прояв справжньої віри? Як релігійні почуття стають предметом маніпуляції, особливо у кризові для суспільства часи? Про це у програмі «Психологічна порадня» в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» – доктор психологічних наук Людмила Гридковець.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...