Віталій Шуміло: «Русского царя будет бояться сам антихрист...»: «пророцтва» преподобного Лаврентія Чернігівського, яких він ніколи не промовляв. Закінчення

Шуміло Віталій Вікторович, кандидат історичних наук, відповідальний секретар і науковий редактор журналу «Сіверянський літопис», науковий секретар Науково-дослідного центру вивчення історії релігії та Церкви імені архієпископа Лазаря Барановича, Національний університет «Чернігівський колегіум» (м. Чернігів). 

Джерело Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 133–147.

Початок тут.

Мільйони людей, вірних Московської патріархії, знаходяться в тенетах цього фейку – фальшивих «пророцтв / повчань старця Лаврентія Чернігівського», які історичний, справжній схиархімандрит Лаврентій Проскура ніколи не промовляв. Вони сповідують фейкову віру, не здогадуючись і не розуміючи, де, коли, ким і з якою метою було вигадано ці фальшиві пророцтва-симулякри. Навіть наші співвітчизники в Україні, так звані «ждуни», під російськими бомбами бережуть вірність Москві та «матери церкви московской патриархии», бо «так заповедал старец Лаврентий Черниговский»…

Нагадаємо цим нещасним жертвам чекістської спецоперації слова Христа, які Він сказав фарисеям, що згодом розіп’яли Його на хресті: сатана – «душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді», а всі ті, хто сповідують неправду (і тим більш – хто її свідомо творить) – «пожадливості батька свого диявола виконують» (Іоан. 8:44). Бо не може бути Істини – Христа – там, де є брехня, адже брехня завжди від диявола, і тільки від нього. Христос же є «Шлях, Істина й Життя» (Іоан. 14:6), і в Нього нічого немає спільного з дияволом, як нічого немає спільного у Світла з пітьмою (2 Кор. 6:15).

* * *

Висновок. Традиції совєтської пропаганди продовжуються в сучасній Російській Федерації, але тепер вони поєднані із псевдоправославною риторикою, що перетворило РФ як державу – за активної підтримки керівництва Московської патріархії – у фундаменталістську тоталітарну секту. Фальшиві пророцтва-симулякри, приписувані прп. Лаврентію Чернігівському, відіграли й досі відіграють у цьому вагому роль, вони залишаються одним із головних конструктів ідеології так званого «русского міра». Їх продовжують використовувати в РФ у людиноненависницькій пропаганді рашизму та виправданні рашистсько-української війни. Саме для цього їх і було створено.

P. S. Коли цей номер верстався, трапилася важлива для православного світу подія:

«В ходе соборного съезда, который состоялся 27 марта 2024 года в Зале церковных соборов Храма Христа Спасителя в Москве под председательством главы ВРНС Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла, был утвержден Наказ XXV Всемирного русского народного собора “Настоящее и будущее Русского мира” … Настоящий документ … является программным документом XXV Всемирного Русского Народного Собора, а также наказом, адресованным органам законодательной и исполнительной власти России». Документ розроблено й затверджено за участі патріарха та єпископату Московського патріархату.

У цьому соборному «наказі» терористичній владі РФ, яка веде війну на повне фізичне знищення українського народу, – вісім пунктів; перші три, прикриваючись ідеологічною риторикою, проголошують відверто шовіністичні й людиноненависницькі цінності:

«1. Специальная военная операция.

Специальная военная операция является новым этапом национально-освободительной борьбы русского народа против преступного киевского режима и стоящего за ним коллективного Запада, ведущейся на землях Юго-Западной Руси с 2014 года. В ходе СВО русский народ с оружием в руках отстаивает свои жизнь, свободу, государственность, цивилизационную, религиозную, национальную и культурную идентичность, а также право жить на собственной земле в границах единого Российского государства. С духовно-нравственной точки зрения специальная военная операция является Священной войной, в которой Россия и ее народ, защищая единое духовное пространство Святой Руси, выполняют миссию “Удерживающего”, защищающего мир от натиска глобализма и победы впавшего в сатанизм Запада.

После завершения СВО вся территория современной Украины должна войти в зону исключительного влияния России. …

2. Русский мир.

Россия является создателем, опорой и защитником Русского мира. Границы Русского мира как духовного и культурно-цивилизационного феномена существенно шире государственных границ как нынешней Российской Федерации, так и большой исторический России. Наряду с рассеянными по всему миру представителями русской ойкумены, Русский мир включает в себя всех, для кого русская традиция, святыни русской цивилизации и великая русская культура являются высшей ценностью и смыслом жизни. …

Построение тысячелетней российской государственности является высшей формой политического творчества русских как нации. Разделение и ослабление русского народа, лишение его духовных и жизненных сил всегда приводило к ослаблению и кризису Российского государства. Поэтому восстановление единства русского народа, а также его духовного и жизненного потенциала являются ключевыми условиями выживания и успешного развития России и Русского мира в XXI веке.

3. Внешняя политика.

… Воссоединение русского народа должно стать одной из приоритетных задач внешней политики России. России следует возвратиться к существующей более трех веков доктрине триединства русского народа, согласно которой русский народ состоит из великороссов, малороссов и белорусов, являющихся ветвями (субэтносами) одного народа, а понятие “русский” охватывает всех восточных славян – потомков исторической Руси. Помимо признания и развития в отечественной науке, доктрина триединства должна получить законодательное закрепление, став неотъемлемой частью российской системы права…» [55]. Як бачимо – ці ж самі симулякри, лише написані більш «науковим» стилем.

У цьому соборному церковному документі – 2 тис. 253 слова про Росію та її роль у глобальній політиці, але слів «Бог» та «Христос» у ньому немає… взагалі. Сергіянський Московський патріархат перетворився у відверто терористичну антихристиянську секту, а починалося все на початку 1990-х рр. зі, здавалося б, невинних симулякрів-пророцтв «старця Лаврентія Чернігівського», яких отець Лаврентій Проскура ніколи не промовляв.

P.P.S. Проте, зберіглося й справжнє пророцтво схиархімандрита Лаврентія Проскури, записане ще в 1970-ті рр. його справжніми духовними чадами: «…приходит время, когда и недействующие храмы (закрытые) будут ремонтировать, оборудовать не только снаружи, но и внутри. Купола будут золотить как храмов, так и колоколен. … И видите, как все коварно готовится? Все храмы будут в величайшем благолепии, как никогда, а ходить христианину православному в них нельзя будет, так как там не будет приноситься Бескровная Жертва Иисуса Христа, а там будет все “сатанинское” сборище... Еще раз повторяю, что ходить в те храмы нельзя будет, благодати в них не будет» [56].

У контексті всього, що зараз відбувається з совєтською Московською патріархією – перетворення цього структурного підрозділу КДБ–ФСБ у мілітаристську антихристиянську секту, очевидно, що справжнє пророцтво старця Лаврентія стосується саме цієї державно-релігійної організації. Щонайменше з 24 лютого 2022 р. ходити в храми Московської патріархії не можна, бо вона відверто служить не Христу, а антихристу.

Примітки, посилання:

[1] Вважаємо за доцільне використовувати стосовно влади більшовиків не «радянська», а «совєтська» влада (від «Советы рабочих и крестьянских депутатов…»), оскільки в Україні з 1917 р. існувала як орган законної державної влади Українська Центральна Рада, відтак термін «радянська влада», на нашу думку, було совєтською владою навмисно спотворено й уведено до вжитку в Україні як співзвучний зі звичною для української спільноти УЦР.

[2] Яковлев Н.Н. ЦРУ против СССР. Москва: Молодая гвардия, 1979; Його ж. ЦРУ против СССР. Изд. 2-е, дополненное. Москва: Правда, 1983. Напередодні Широкої війни РФ проти України цю книгу без жодних купюр було перевидано московським видавництвом «Родина» в серії книг «Тайная война против СССР»: Яковлев Н.Н. ЦРУ против СССР. Москва: Родина, 2021. Це пропагандистське видавництво спеціалізується переважно на такій літературі, див., наприклад, книги, видані в тій же серії: Швейцер П. Тайная стратегия развала СССР. Роль администрации США. Москва: Родина, 2021; Сейерс М. Тайная война против России. 1918–1945 годы. Москва: Родина, 2021; Лисичкин В., Шелепин Л. АнтиРоссия. Крупнейшие операции Запада XX века. Москва: Родина, 2022 та ін. Із найновіших, присвячених вже широкомасштабному вторгненню РФ в Україну, див., наприклад: Пылев С., Авраменко Ю., Мещеряков А. Прописи войны. События, которые становятся судьбой. Москва: Родина, 2022 (на обкладинці – абревіатура «СВО» у вигляді російського державного прапора); Артемов А. Ничего не бойся. Фронтовые заметки и рассказы. Москва: Родина, 2024 (Серия: СВО – не начало войны…) та ін.

[3] Див. фундаментальне дослідження на цю тему: Фельштинський Ю., Попов В. Від Червоного терору до мафіозної держави: спецслужби Росії в боротьбі за світове панування (1917–2036) / Пер. з рос. С. Громенко. Київ: Наш Формат, 2022. Частина друга монографії повністю присвячена саме цьому питанню: «Захоплення держбезпекою влади в Росії та створення націонал-імперії» (С. 359–606).

[4] Див., наприклад, одну із багатьох статей на цю тему, узяту нами з інтернету навмання: Карамышев Сергий, священник. ЕС и США как коллективный антихрист. Русская народная линия. 2013. 14 ноября. URL: https://ruskline.ru/news_rl/2013/11/14/es_i_ssha_kak_kollektivnyj_antihrist. Термін «колективний антихрист» взято пропагандою ФСБ / РПЦ МП із антисовєтської та антисергіянської полемічної літератури ІПЦ та Російської Православної Церкви Закордоном, направленої проти богоборчої совєтської влади та колаборанта із безбожною владою – сучасної Московської патріархії. Цей термін означав совєтську владу та СССР як антихристиянську державу – «богоборчий СССР – колективний антихрист». Як це відбулося з багатьма ідеями в СССР–РФ, термін «колективний антихрист» після розвалу Совєтського Союзу взяли на озброєння ФСБ та РПЦ МП, змінивши йо-го зміст на протилежний.

[5] А також похідні від неї, які продовжили й розвили цей симулякр.

[6] Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание: Сборник. Москва: Русский Духовный Центр, 1994. Укладач і автор другої частини цієї збірки підписався як «схиигумен Херувим Дегтярь», в дійсності – колишній ієродиякон РПЦ МП, заборонений в священнослужінні в 1970-ті рр. патріархом Піменом Ізвєковим за моральні злочини. Про нього й загалом про середовище, яке було обрано й використано для виникнення цілого комплексу симулякрів, приписуваних о. Лаврентію Проскурі, див.: Шумило С., Штейников С., Яковенко А. Лжеархиепископ Херувим (Дегтярь) и внутрицерковное сектантство. Релігія в Україні. 2012. 5 липня. URL: http://www.religion.in.ua/main/17123-lzhearxiepiskop-xeruvim-degtyar-i-vnutricerkovnoe-sektantstvo.html. А також нещодавнє дослідження: Шумило С. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла. Сіверянський літопис. 2022. № 5–6. С. 157–166. URL: https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/282/233.

[7] Із найбільш відомих назвемо книжку, доповнену новими «пророцтвами» і «повчаннями», яка теж мала дуже широке розповсюдження та вплив у церковному середовищі завдяки місцю видання: Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. Почаевская Лавра, 2001. 184 с. Це офіційне церковне видання, на другій сторінці позначено: «Благословение Свято-Успенския Почаевския Лавры». На відміну від попередніх, йому надано вигляд «наукового» – воно має посилання та примітки (С. 160–167).

[8] Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви об общецерковном прославлении ряда местночтимых святых. Русская Православная Церковь: официальный сайт Московского Патриархата (далі – РПЦ ОС МП). 2016. 3 февраля. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/4367765.html.

[9] Выступление Святейшего Патриарха Кирилла на торжественном открытии III Ассамблеи Русского мира. РПЦ ОС МП. 2009. 3 ноября. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/928446.html.

[10] Для прикладу – одна з чисельних публікацій на одному з офіційних сайтів РПЦ МП: «Киев без великой России немыслим…»: пророчества преподобного старца Лаврентия Черниговского. Православие.Ru. 2016. Апрель. URL: https://pravoslavie.ru/92776.html. Звернімо увагу на початок статті: «В ситуации нынешнего массового бесовского помрачения граждан Украины … провидческие слова преподобного, полвека назад воспринимавшиеся порой с недоумением, теперь обретают отчетливую подсветку, еще более поражают и вразумляют нас», і т. д.

[11] Попутно завважимо, що причини популярності такого роду «повчань», «пророцтв» і т. п. сучасних «церковних міфів» у пострадянському церковному середовищі ще чекають свого дослідження.

[12] Щоб не повторюватися, відсилаємо читача до останньої з робіт на цю тему: Шуміло В. Схиархімандрит Лаврентій (Проскура) – член Істинно-Православної Церкви на Чернігівщині. Сіверянський літопис. 2019. № 4–5. С. 67–80. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://siver-litopis.cn.ua/arh/2019/siver_04_05_19.pdf.

[13] В основу всіх цих видань лягли спогади духовних чад о. Лаврентія, зібрані в 1970–1980-ті рр. й опубліковані 1988 р. в Німеччині видавництвом «Посев»: Вкратце жизнь и труды старца схиархимандрита Лаврентия Черни-говской Троицкой женской обители. Надежда. Христианское чтение. 1988. № 14. С. 185–308.

[14] Син відомого філолога та педагога, першого ректора Чернігівського учительського інституту Олексія Павловича Фльорова (1866–1954).

[15] Флеров П.А. Преподобный Лаврентий Черниговский: Воспоминания духовных чад. Издательская группа Свято-Троице-Серафимо-Дивеевского женского монастыря, [Б. д.]. С. 28.

[16] Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание: Сборник. Москва: Русский Духовный Центр, 1994. С. 155–156.

[17] Флеров П.А. Преподобный Лаврентий Черниговский: Воспоминания духовных чад. С. 16–17.

[18] Як «вистояла» ця «багатостраждальна церква» – совєтська РПЦ МП, див.: Мос В-Е. Культ Сталіна в Московському патріархаті: витоки та сьогодення. Сіверянський літопис. 2022. № 1. С. 49–57. URL: https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/20/9; Солдатов О. «Російська православна церква Державної безпеки» (Московська патріархія у своєму сучасному форматі заснована 80 років тому – у 1943 р.). Сіверянський літопис. 2023. № 6. С. 73–79. URL: https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/402/345.

[19] Звернімо увагу на це речення з окличним знаком, ніби ненароком вписане в цей текст: «Наша страна постоянная!» Це головний посил спецпроєкту під назвою «пророцтва старця Лаврентія» – немає ніяких окремих народів і країн – України та Білорусі, а є одна, «постоянная» на віки вічні «страна» – Росія–СССР–РФ.

[20] Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание: Сборник. С. 155–156.

[21] Там само. С. 154.

[22] Там само. С. 154–155.

[23] Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. Почаевская Лавра, 2001. С. 149.

[24] У почаївському виданні це речення звучить вже так: «Жидам очень не нравились слова: Русь и русский…» (Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. С. 148).

[25] У почаївському виданні звучить вже так: «Чего, почему окраина?! Ведь за этой мнимой жидо-польской окраиной находятся другие страны и государства. И позже по их же указке поляки узаконили нам слова Украина и украинцы…», і далі без змін (Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. С. 148–149).

[26] Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. Почаевская Лавра, 2001. С. 153–154.

[27] Ще раз згадаймо фразу «Наша страна постоянная» у московському виданні 1994 р. На перший погляд безглузде й зайве в тому контексті, це речення виступає тут своєрідним «сліперним кодом», який застосовується спецслужбами при кодуванні свідомості людини, яку планують використати «в темну» для виконання якогось спецзавдання; у цьому випадку – великої маси людей, які, самі того не розуміючи, стали фанатичними адептами «русского міра» і сергіянської Московської патріархії. Із найбільш відомих й одіозних експериментів «масового кодування» на постсовєтському просторі можна назвати секту «Біле братство» на поч. 1990-х рр. Із її адептами потім роками працювали психологи, аби допомогти людям позбутися психологічного впливу та залежності від ідеологічних настанов, які їм були впроваджені у свідомість.

[28] Статья Владимира Путина «Об историческом единстве русских и украинцев». Президент России [официальный сайт]. 2021. 12 июля. URL: http://kremlin.ru/events/president/news/66181.

[29] Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание: Сборник. С. 158. У почаївському виданні до цього «пророцтва» додано ще одне твердження: «Русского Православного царя будет бояться даже сам антихрист. При антихристе будет Россия самое мощное Царство в мире. А другие все страны, кроме России и славянских земель, будут под властью антихриста…», і далі без змін (Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. С. 152). Це «пророцтво» також винесено в окремий розділ під назвою «Пророчества святого Духоносного старца Лаврентия о России» (Там само. С. 151).

[30] «Мы попадем в рай, а они – просто сдохнут». Что Путин рассказал на «Валдае». РИА Новости. 2018. 18 октября. URL: https://ria.ru/20181018/1530999011.html.

[31] Горній світ – Царство Небесне; місце проживання добрих ангелів і спочилих о Господі святих; мешканці Небесного Царства. Див.: Горний мир. Азбука веры – Православная энциклопедия. URL: https://azbyka.ru/gornij-mir.

[32] Поучения и пророчества старца Лаврентия Черниговского и Его жизнеописание: Сборник. С. 152–153.

[33] Преподобный Лаврентий Черниговский. Житие, поучения, пророчества и акафист. С. 28.

[34] Там само. С. 27–30.

[35] Шуміло В.В. Істинно-Православна (Катакомбна) Церква на Чернігівщині у 20–30-х рр. ХХ століття. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, спеціальність 07.00.01 – історія України. Чернігів: Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, 2021. 246 с. URL: https://drive.google.com/file/d/1-F_kmZmtd8haU9_7fkcBg_AG-Z9FQf9k/view.

[36] Див., наприклад: Шуміло В. Фальсифікації радянських слідчих органів 1930-х років у справах духовенства Істинно-Православної Церкви. Сіверянський літопис. 2019. № 1. С. 70–75. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://siver-litopis.cn.ua/arh/2019/siver_01_19.pdf; Його ж. Схиархімандрит Лаврентій (Проскура) – член Істинно-Православної Церкви на Чернігівщині. Сіверянський літопис. 2019. № 4–5. С. 67–80. chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://siver-litopis.cn.ua/arh/2019/siver_04_05_19.pdf; Його ж. Істинно-Православна Церква на Чернігівщині та ігумен Аліпій (Яковенко). Сіверянський літопис. 2020. № 1. С. 124–137. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://siver-litopis.cn.ua/arh/2020/siver_01_20.pdf; Його ж. Настоятель Троїце-Іллінського монастиря Георгій (Смельницький) як один із ідеологів ІПЦ на Чернігівщині: за матеріалами слідчих справ. Сіверянський літопис. 2020. № 2. С. 89–106. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://siver-litopis.cn.ua/arh/2020/siver_02_20.pdf; Його ж. Чернігівське заслання С.О. Нілуса 1926–1928 рр.: за матеріалами слідчої справи ОДПУ. Сіверянський літопис. 2021. № 2. С. 19–30. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/http://siver-litopis.cn.ua/arh/2021/Siver_litopis_02_2021.pdf, та ін.

[37] Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8065. Протокол обыска … № 1185 … Коломиец Анны Андреевны. Арк. 7.

[38] Там само. Арк. Арк. 1–6 і далі.

[39] ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 7958. Арк. 1–4.

[40] Там само. Арк. 9–14.

[41] Там с амо. Арк. 5–8.

[42] Там само. Арк. 22.

[43] «Всем предложили уйти и храмы закрыли “на ремонт” (1930). Батюшка временно переживал “под горой” у одной благочестивой вдовы Елены. Там батюшка занимал небольшую комнатку в старом домике и предавался посту и усиленной молитве…» (Вкратце жизнь и труды старца схиархимандрита Лаврентия Черниговской Троицкой женской обители. Надежда. Христианское чтение. 1988. № 14. С. 191).

[44] ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 7958. Арк. 30–30 зв., 33–33 зв., 37–37 зв.

[45] Флеров П.А. Преподобный Лаврентий Черниговский: Воспоминания духовных чад. С. 17–18.

[46] ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 7958. Тут і далі в тексті номери аркушів у дужках подаємо з цієї справи.

[47] Насправді – Іонівну, в обвинувачувальній постанові зроблено помилку. Із цього приводу в справі є навіть окреме «Постановление об уточнении отчества обвиняемой» (арк. 153–153 зв.).

[48] Щоб документи відповідали своїй автентичності, наводимо їх без виправлень помилок, зроблених слідчими під час запису показань підслідних.

[49] ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8065. Арк. 11–11 зв.

[50] Номер цієї слідчої справи в 1937 р.

[51] Перший оглядовий нарис слідчої справи інокині Ганни Коломієць див.: Нестеренко Л. «Контрреволюційна та антирадянська діяльність» Ганни Лаврентіївни Коломієць в 30-х рр. ХХ ст. (за матеріалами кримінальної справи). Сіверянський літопис. 2024. № 2. С. 66–72. URL: https://sl-journal.com.ua/index.php/journal/article/view/443/385.

[52] ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 8065. Арк. 64–65 зв.

[53] ДАЧО. Ф. Р-8840. Оп. 3. Спр. 130. Арк. 13–13 зв. Протокол допиту від 29 квітня 1950 р.

[54] Флеров П.А. Преподобный Лаврентий Черниговский: Воспоминания духовных чад. С. 17–18.

[55] Наказ XXV Всемирного русского народного собора «Настоящее и будущее Русского мира». РПЦ ОС МП. 2024. 27 марта. URL: http://www.patriarchia.ru/db/text/6116189.html.

[56] Цит. за: Вкратце жизнь и труды старца схиархимандрита Лаврентия Черниговской Троицкой женской обители. С. 299–302.