Postimees: Патріарх Кирил – маніяк, який не вибирає засобів

Анастасія Тідо

Джерело Rus.Postimees

У 2002-2007 роках Кирил Говорун був співробітником Відділу зовнішніх церковних зв'язків Російської православної церкви Московського патріархату (РПЦ МП), потім очолював Відділ зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви (УПЦ МП).

У 2011 - 2012 роках архімандрит Говорун був заступником голови Учбового комітету РПЦ, яким на той час був митрополит Євгеній Решетніков, і проректором Загальноцерковної аспірантури і докторантури. Покинувши церковну адміністрацію через ідеологічні розбіжності, він зайнявся наукою і викладанням. 

Нині Говорун - професор університету Лойола Мерімаунт у Лос-Анджелесі та директор Екуменічного інституту Гаффінгтона (США). Викладав у Єльському та Колумбійському університетах у США, університеті Альберти в Канаді, Стокгольмській школі теології. Автор безлічі монографій. 

- Ви здобували першу вищу освіту на факультеті фізики, але вступили до духовної семінарії. Наш єпископ Даниїл Тартуський закінчив фізмат, а настоятелька Пюхтицького монастиря ігуменя Філарета за фахом генетик. Родоначальник «нікодимівщини» митрополит Ротов був біологом. Це не поодинокі випадки, коли людина вивчала точні або природничі науки, а потім йшла в богослов'я. Чому так відбувалося?

- Це правда. Моє особисте бачення таке, що в радянський період інтелектуальна територія, більш-менш вільна від ідеології, була в точних науках. Коли людина йшла в ці науки, їй не доводилося так жорстко вбудовуватися в марксистську парадигму, як у гуманітарні науки.

Це дало змогу створити простір, у якому люди могли відносно вільно інтелектуально розвиватися. З гуманітарної сфери було набагато складніше вийти ідейно неушкодженим. У вільних суспільствах філософія є матрицею вільного мислення, а в СРСР нею були фізика і математика. І тому справді люди, які починали з фізики, нерідко переходили в метафізику. Для мене це був дуже природний перехід. 

- Як ви познайомилися з патріархом Кирилом? 

- Після закінчення семінарії я на п'ять років поїхав до Греції, де вивчав православну теологію, а потім вступив на докторат у Великій Британії. Там же я познайомився з нинішнім патріархом Московським і всієї Русі.

Тоді він був митрополитом Кирилом (митрополитом Смоленським і Калінінградським - прим. ред.). Ми познайомилися в Лондоні, і він мене вразив. Він справді дуже харизматична особистість і вміє подобатися людям.

Я почав працювати в Москві і пропрацював із ним десять років у різних якостях. 

- Що за людина Володимир Гундяєв, майбутній патріарх Московський і всієї Русі? Яким він був 20 років тому?

- В особистому спілкуванні він приємна людина, якщо у вас із ним вибудовуються хороші стосунки. Я думаю, що він був одним із найбільш відкритих ієрархів у православному світі взагалі. Він не дуже освічений, але він дуже розумний, талановитий і автодидакт, навчався сам.

- Що означає для церковного діяча «не дуже освічений»? Він закінчив же і семінарію, і академію...

- Формально він мав богословську освіту, але реально він у цих закладах не навчався. Він був дуже близьким помічником митрополита Никодима Ротова, який на той час був дуже важливою фігурою РПЦ.

Як секретар Кирил не міг нормально вчитися, і мусив надолужувати на ходу. Я маю сказати, що він дуже позитивно ставиться до освіти. Я приїхав до нього з хорошою освітою, і він це цінував.

У нас тоді були доволі довірливі стосунки. У його оточенні було досить комфортно через те, що я міг говорити якісь речі, які йому не подобалися, міг критикувати його ідеї.

- Як відбулося перетворення такої приємної людини на монстра, який закликає до вбивств?

- Три роки, які я провів у Москві вже після роботи в УПЦ, якраз і були часом, коли з ним відбулися зміни. У 2009 році Кирила обрали патріархом Московським. У мене, як і раніше, був прямий доступ до нього.

Я почав помічати, як сильно почала розвиватися ця його ідеологічна лінія, що призвела до формування ідеології русского мира. На початку своєї кар'єри він був дуже ліберальним єпископом і вважав тоді ліберальні ідеї гарною можливістю висунутися із загальної маси інших єпископів. 

Але незабаром він зрозумів, що консервативні ідеї можуть бути ефективнішими для самовисування і краще продаються, так би мовити. У нього дуже розвинена політична інтуїція. Уже тоді він відчув, що почався консервативний розворот у глобальній політиці. Через кілька років цей тренд привів до влади таких політиків як Дональд Трамп.

Кирило дуже рано його відчув і зробив висновок, що за крайніми консервативними ідеями майбутнє, тому перебудовувався відповідно. Він активно почав займатися ідеєю російської ідентичності, був занурений у теорію етногенезу Миколи Гумільова, який писав про російський надетнос. Кирилу ця теорія дуже сподобалася.

- Історик Тімоті Снайдер у монографії «Шлях до несвободи» описав, як ідеї Льва Гумільова про етногенез та Івана Ільїна про безневинний русскій мір, що має боротися з розпусним Заходом, ставали мейнстримними. Але хто кому все-таки вживив цю ідеологію: Гундяєв чекістам чи навпаки? 

- Це були ідеї митрополита Кирила, які він передав умовним чекістам.

Коли я зрозумів, до чого все йде, я почав йому писати, що це дуже небезпечна ідеологія і що вона призведе до катастрофи. Але він мене вже не чув. Це був тільки 2011 рік, і тоді про небезпеку «русского мира» ще ніхто не говорив.

Як я вже сказав, Кирила надихав Гумільов, який розвивав ідею, що російська нація - це окрема цивілізація, тобто «русскій мір». Також він запозичив деякі ідеї в Семюела Гантінгтона, який писав про зіткнення цивілізацій. І ще у Льва Гумільова Кирил взяв ідею пасіонарності. 

- Я тут поясню для читачів, що у Гумільова пасіонарії - це особливі люди з надлишковою енергією, яку можна спрямовувати і на творчість, і на руйнування. Саме ці члени популяції ламають сформований уклад життя. 

- Це була дуже важлива для Кирила ідея. Для того щоб цивілізація існувала і розвивалася, їй потрібна пасіонарність, потрібні люди-мотори. Пам'ятаю, Кирило скаржився, що російський народ після краху Радянського Союзу втратив пасіонарність. Пасіонарність він всіляко намагався відновити, намагався запалити насамперед політиків, бо він вірить у теорії еліт. 

Він вірить, що безпосередньо з народом немає сенсу працювати, потрібно працювати з елітами, щоб вплинути через них на народ. Кирило починав із чиновників середнього рангу. Тоді в нього не було доступу до Кремля. Перші два президентські терміни Путіна у Кирила були складні стосунки з президентом, повноцінного контакту не було. Робочі стосунки з Кремлем виникли в період президентства Дмитра Медведєва.

Кирил тоді став патріархом не без участі дружини президента Медведєва. Так Кирило отримав доступ до Кремля - через президента Медведєва, а потім і Володимир Путін переобрався на третій термін. 

- Саме тоді відбувалися останні найбільші масові демонстрації громадськості, наскільки я пам'ятаю. Спочатку через вибори до Держдуми в грудні 2011, а потім через вибори президента в березні 2012 року...

- Тоді сталася криза легітимності для перепризначеного на третій термін Путіна. Кирило, до речі, тоді досить сміливо виступив. Це був січень 2012 року і Кирило сказав, що церква і з протестувальниками, і з владою, тобто допустив, що народ має право на протест.

Патріарх Кирил дав різдвяне інтерв'ю каналу «Россия-1», в якому на запитання про протести білострічечників сказав: «У кожної людини у вільному суспільстві має бути право висловлювати свою думку. Зокрема й незгоду з діями влади. Якщо люди такого права позбавляються, то це сприймається як обмеження свободи». 

Після цього вибухнули скандали, спливли подробиці його особистого життя і Кирил зрозумів, що це був сигнал від Кремля. Він цей сигнал почув і почав діяти відповідно. Дуже своєчасно для Путіна і Кирила трапилася історія з Pussy Riot. Завдяки їй Кирило зміг показати свою корисність президенту. 

Якщо пам'ятаєте, ця панк-група записала відеокліпи в кількох храмах Москви і виклала в Youtube. Це викликало неабиякий скандал, Путін на цей жартівливий молебень сильно образився.

- Очевидно, на слова «Богородице, Путіна прожени»?

- Так. Це особисто зачепило Путіна, тому що наклалося на кризу його легітимності. Кирил вловив винятковість моменту і влаштував гучну кампанію проти Pussy Riot. Церква надала свідків для цього квазісудового процесу і дівчатам дали два роки позбавлення волі. Я думаю, це стало переломним моментом для відносин між РПЦ і Кремлем. Принесені в жертву дівчатка ще тісніше пов'язали Путіна і Кирила. Кирило зміг завдяки цьому зацікавити Кремль своєю ідеологією.

Це дуже довга історія, я не буду на ній зупинятися, але суть у тому, що спочатку ця ідеологія Кремль не цікавила. Але у 2012 році Путін зіткнувся з потребою в додаткових джерелах легітимності. І Кирило був уже готовий. Кремлю було запропоновано риторику про особливу місію Росії та російської цивілізації. Що таке вибори? Що таке демократичні процеси? Дріб’язок. На тлі історичної місії російської цивілізації якісь вибори - дрібниця. Кирило запропонував щось грандіозне, і це Путіна зацікавило.

Кремль спочатку став акуратно використовувати певні терміни від Кирила, потім почали просувати ідею традиційних цінностей. Її теж Кирило дуже наполегливо продавав Кремлю. Одночасно він просунув ідею традиційних релігій для Росії. Тобто православ'я повинно мати особливий статус. Так потихеньку він продав Кремлю цю ідеологію русского мира, яка зараз повністю опанувала Росію. 

- Вищі архієреї з Кирилом на чолі все ще вірять у Бога?

- Для них ідеологія - це частина їхньої віри. Вони свято вірять, що це можливість, яку дав Бог Росії для того, щоб вирватися у світові лідери.

- Мені здавалося, що вони просто перестали вірити, якщо закликають до вбивств і освячують ракети, що летять на мирні міста.

- Вони вірять по-своєму. Для них війна - не гріх, а засіб, що виправдовує вищу мету – домінування Росії, а разом із цим їхнє особисте домінування в Росії. Це своєрідний фанатизм, а вони - маніяки.

- Ви відмовилися від служіння в РПЦ через ідеологічну незгоду?

- Я відмовився, тому що я просто зрозумів, що це катастрофічна ідеологія. Я міг зробити в РПЦ чудову кар'єру. Тобто я і був доволі високопоставленим чиновником, але я зробив свідомий вибір на користь науки, здорового глузду і моралі, зрештою.

- Я з цікавістю прочитала вашу статтю «Патріарх Кирил і його церковне ГКЧП». Її було опубліковано під псевдонімом, але вас колеги викрили і був скандал...

- Насправді не я писав цю статтю, але це не важливо - я був згоден з її тезами. У ній ішлося про фактичне усунення предстоятеля УПЦ МП - митрополита Київського і всієї України Володимира від управління церквою. Нова схема управління позбавляла його важелів реального впливу на церковне життя.

- Ця схема була разовою чи вони її відтоді застосовують в інших помісних церквах? У нас ситуація вам відома - митрополит Євгеній живе в Росії, настоятель тартуської церкви Данило (Лепіск) за три дні став ченцем і піднявся кар'єрними сходами до єпископа. Тепер єдиному архієрею з паспортом ЕР доводиться регулярно пояснювати, чому ЕПЦ МП залишається з Москвою...

- Це його вибір. Я не поділяю його і вважаю, що це помилковий вибір. Він його зробив і тепер нехай пояснює. Треба ставити йому ці запитання постійно. Що стосується митрополита Євгенія, то його випадок протилежний випадку митрополита Володимира. Останнього намагалася усунути Москва, тому що він перестав бути їй лояльним. Митрополит Євгеній же зберігає абсолютну лояльність Москві.

- Я припускаю, що місцеві архієреї нічим у реальності не керують. Я помиляюся?

- Митрополит Євген теж не був самостійним.

- Тобто фактично керує ЕПЦ МП Кирил з Москви?

- Де-факто керує Кирил, звичайно. ЕПЦ МП завжди була особливою для Кирила. Спочатку тому, що звідси був родом Алексій (колишній патріарх Московський і всієї Русі - прим. ред.). Кирил намагався вислужитися перед Алексієм, і намагався вирішити так зване естонське питання. Робив він це активно і жорстко як уміє.

Естонське питання для РПЦ полягало в тому, що в 90-ті роки правонаступницею довоєнної Православної Церкви було оголошено ЕАПЦ, вона ж стала володаркою всіх майнових прав. ЕПЦ МП була зареєстрована як новостворена релігійна організація і не отримала прав на реституцію церковного майна. Донині ЕПЦ МП у більшості випадків орендує храми в держави.

Саме тому сюди призначили Євгенія Решетнікова.  Вони назвали це виборами, але це виборами не було. Була проста процедура призначення нібито незалежного предстоятеля нібито незалежної церкви. Але його поставили через те, що він був вірний, надійний і слухняний.

- Ви говорили, що знайомі з Євгенієм Решетніковим особисто...

- Так. Свого часу я був главою зовнішнього відомства УПЦ МП, і ми тоді почали рух у бік незалежності та автокефалії. Ми були близькі до реалізації цього плану, і коли в Москві зрозуміли, що справа далеко зайшла, мене з Києва відкликали і відправили займатися питаннями освіти. 

Тоді я і працював із нинішнім митрополитом ЕПЦ МП Євгенієм, який був моїм безпосереднім начальником. Але в мене був прямий доступ до патріарха, тому я міг просувати рішення, які вважав за потрібне, а Євгеній підписував. Він і тоді був абсолютно несамостійним.

- Дуже багато завжди було розмов про зв'язки РПЦ із КДБ, а зараз із ФСБ. Що ви можете з цього приводу розповісти?

- Це правда, зрозуміло. Зв'язок був практично у всіх ієрархів, які стали єпископами за радянських часів. Тоді єпископом можна було стати, тільки якщо тебе схвалювали в КДБ. Були різні форми співпраці. Були єпископи, які прийшли прямо з КДБ, були офіцерами. 

- Потрібно було, щоб така людина хоча б вірила в Бога?

- Ні, цього не було потрібно. Деякі віруючі єпископи були також вельми палкими шанувальниками КДБ, а були єпископи, які співпрацювали із зусиллям і затискаючи ніс. Вони вважали, що мусили це робити, інакше церкву було не зберегти. Кирил, наскільки я його знав, був спочатку нонконформістом. Наприклад, коли я прийшов у його відділ у Москві, він якраз зачистив звідти всіх дрібних кадебешників. 

Потім, коли в РПЦ формулювали основи соціальної концепції, а Кирил фактично був автором цього документа, там було таке небезпечне формулювання, що за несправедливості з боку держави народ має право на непокору.

«Якщо влада примушує православних віруючих до відступу від Христа і Його Церкви, а також до гріховних, душевшкідливих діянь, Церква повинна відмовити державі в покорі. Християнин, слідуючи велінню совісті, може не виконати веління влади, що примушує до тяжкого гріха». Основи соціальної концепції Російської Православної Церкви

У Кремлі страшенно напружилися і йому влаштували прочухана, але Кирил в той час у це вірив. І це була, до речі, одна з причин, чому в нього не складалися стосунки з Путіним перші два терміни. Путін знав, що Кирило недолюблює спецслужби, йому це не подобалося. Кирило теж недолюблював Путіна, як будь-якого чекіста. І зараз між ними насправді немає якоїсь особливої особистої приязні, це скоріше «шлюб за розрахунком». Їм просто вигідно бути одне з одним. 

- Путін, напевно, мало кому може подобатися в принципі.

- Ну і це теж. У нього ж у КДБ було прізвисько «Недопалок» (рос. «Окурок»). Він ніякий. Без візіонерства, ніколи не міг мислити по-крупному. Власне, тут роль Кирила ключова, тому що у Кирила є бачення глобальної місії Росії, і він заразив Путіна цією ідеєю. Месіанство, яке з'явилося у Путіна - воно від церковників. 

Скажу зараз парадоксальну річ, але, на мій погляд, було б краще для всіх, якби Кирил просто слідував лінії КДБ-ФСБ і робив те, що йому кажуть чекісти. Іншими словами, було б простіше, якби патріарх Кирил був митрополитом Євгенієм. Проблема в тому, що чекісти зараз роблять те, що їм каже Кирило. У церковних діячів краще з фантазією і візіонерством. 

- Ви зараз на багатьох міжнародних конференціях порушуєте питання про викрадення українських дітей. У масових викраденнях і їхньому перевихованні на солдатів русского мира бере участь РПЦ. Як благодійна організація церкви перетворюється на державну мафію, а пристойні начебто церковні діячі на кшталт Пантелеймона (Шатова) (єпископ Верейський, колишній голова Синодального відділу з церковної благодійності та соціального служіння та Патріаршої гуманітарної місії – ред.) перетворюються на злочинців?

- Це відбувається поступово. Викрадення дітей - велика проблема, навколо якої ми об'єднуємо зусилля з багатьма громадськими діячами та журналістами.  Сьогодні в Тарту я про те саме говорив. Проблема кіднепінгу визнана на рівні міжнародного кримінального суду. Ордери видано на Путіна і на «дитячого омбудсмена» Львову-Бєлову. Вона дружина священика, до речі. 

- У Росії виховують яничар?

- Абсолютно та сама практика. Я нещодавно на виступі в Канаді провів цю ж паралель. Але навіть у турків ця нелюдська система передбачала згоду батьків. Вони самі віддавали дитину на перевиховання й отримували за це гроші. А тут не те, що не питають, а викрадення цих дітей заперечують на державному рівні. 

Але кінцева мета така сама - перевиховати дітей і зробити їх вірними слугами «султана». За даними моїх джерел, які мають доступ до цих дітей, вони змушені переймати російську ідентичність, інакше їх жорстоко карають. 

До перевиховання дітей залучені кадирівці та церква. І саме вони найбільше звірствують: жодної української мови, жодних спогадів про Україну бути не повинно. За порушення їх жорстоко карають. Ці факти вже підтверджено і перевірено.

На жаль, ці факти покриває Всесвітня рада церков, яка тісно співпрацює з Естонською лютеранською церквою. Естонія робить значні внески цій організації. Ці глобальні екуменічні організації, самі того не усвідомлюючи, стають співучасниками злочинів, допомагаючи нібито благодійним організаціям РПЦ. В Естонії неодмінно мають приділити цьому увагу.