Кілька ремарок стосовно словника української богословської термінології та доповіді отця архімандрита

Передмова

Передусім хочеться сказати, що тема дуже актуальна і цікава. За більше як двадцять років релігійної свободи українські християни не спромоглися розробити сучасної, узгодженої і придатної для повсюдного вжитку богословської термінології. Не сіли за круглий стіл задля того, щоб попрацювати над новими перекладами Святого Письма, святоотецької літератури, богослужбових текстів. Звичайно, є УБТ, МЦПБ (можливо, ще хтось), що займаються перекладом Біблії. Є «Свічадо», «Дух і літера» (мабуть, є ще хтось), що видають українські переклади як давніх, так і сучасних християнських авторів. Є УКУ, у якого є найбільш серйозні з наукової точки зору напрацювання щодо уніфікації богословської термінології (принаймні кращого бачити не доводилося). Задля власної втіхи працюють над перекладами богословських текстів окремі ентузіасти. Щось потихеньку видається релігійними конфесіями. Все це схоже на благодатну кропітку роботу небагатьох гуртків, та плоди цієї роботи бувають різного ґатунку, через що зокрема досі не стали надбанням усіх. Шкода, адже сумісні труди науковців і теологів (представників від різних християнських конфесій) над вирішенням спільних проблем з термінологією і перекладами могли б стати потужною консолідуючою силою.

Маргіналії до тексту доповіді

Серед навчальних закладів УПЦ цією працею переважно займаються в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія та в Волинській духовній семінарії.

Хм… Цікаво, хто ж у ВДС цим серйозно займається? Буду вдячний, якщо назвуть прізвища і вкажуть на плоди від трудів.

Наприклад, якщо автор вирішив, що термін «сущность», він хоче перекласти, як «сутність» (що, на думку автора цієї статті, вже є неправильним), то в такому випадку «Сущий» (Боже ім’я) та «Единосущный» він має перекладати як «Сутній» та «Єдиносутній», а не вживати в одному випадку «Сутній» (як більш сучасне слово), а в іншому слов’янізм «Єдиносущний».

Автор вважає, що перекладати російське “сущность” українським “сутність” неправильно, але ні в тексті доповіді, ні в самому словнику не пропонує коректного, як на його розсуд, перекладу цього слова. Схоже, що він схиляється до варіанту “сущність”, але не озвучує цього.

Божественное Существо – Божественна Істота;

Ось тут як раз замість пари “Существо”-“Істота” треба було застосувати більш часто вживане “Божественная Сущность”-“?” (варіант автора). “Божественна Істота” – не зовсім вдалий переклад, архаїчний, в дусі Огієнка.

вездеприсутствующий – всюдиприсутній;

Також “всюдисущий”.

Присносущный – Завждисущний, або Той, Хто існує завжди;

Краще “завжди сущий”.

Сущий – Сущий (слов’янізм), (через те, що «Сутній» не показує всю широкоспектральність поняття про Бога, який Сам називає Себе у Святому Письмі (Вих. 3, 14; Іс. 44, 6; Апок. 1, 8; Євр. 13, 8). Також «Сущий» найкраще передає богословський зв’язок між ### (т.зв. тетраграмматон) та ### (іконографічним німбом Христа Спасителя)).

Аргументація вбиває наповал. Купа страшних слів, а логіку відшукати важко.

алтарь – олтарь; 
стихарь – стихарь;

Дивно, чому не “вівтар”? Навіщо в кінці м’який знак? Мабуть, тому що прізвище автора – Бочкарь.

Блаженнейший – Блаженнійший (слов’янізм); 
Высокопреосвященнейший – Високопреосвященнійший (слов’янізм); 
Преосвященнейший – Преосвященнійший (слов’янізм); 
Святейший – Святійший (слов’янізм);

Ми маємо ступені порівняння якісних прикметників, один з який утворюється за допомогою суфікса “іш”, а не “ійш”. Невже літера “й” робить слово більш досконалим чи додає йому якісно нового значення? Доведіть.

преподобие, высокопреподобие – преподобіє (слов’янізм), високопреподобіє(слов’янізм), але краще вживати давньоукраїнську форму, що вживалася в нашій Церкві до її приєднання до Московського Патріархату в 1686 р. та більше відповідає сану священника, а не являє собою «перебирання» на себе найменування святих (преподобних) – превелебний;

А у вище згаданих титулах ієрархів автор не вбачає жодного “перебирання”? “Превелебний” – можливо, хоча й вживається найчастіше у відношенні до владик.

богодухновенный – богодухновений;

“Богонатхненний”. Або “богодухновенний”.

всеведующий – Той, або [Такий], що знає все;

“Всезнаючий”, “всевідаючий”.

добродетель – доброчинність;

Передусім “доброчесність”, “чеснота”, потім “доброчинність”.

иконоборцы – борці з іконами; 
иконоборчество – іконоборство;

Або пара “іконоборство” та “іконоборці” (що звично), або “боротьба з іконами” та “борці з іконами”.

Иоанн Златоуст – Іван Золотоустий;

Одне з найбільш спірних – як щодо “Іван”, так і щодо “Золотоустий”. Краще “Златоустий” – стовідсотковий слов’янізм, ніж “Золотоустий” (напівслов’янізм).

Искупитель, Искупление – Викупитель, Викуплення;

“Викупитель” звучить приємніше, аніж “Спокутник” чи “Покутник”. Але ж є семантична недосконалість, бо “викуплення” і “спокута” не тотожні поняття.

Лицо Св. Троицы – Лице (слов’янізм), але краще Особа Св. Трійці;

“Лице” не годиться. “Особа”.

миряне – вірники;

Що за “вірники”? Звідки взято? Таки “миряни”. Як варіант: “прості вірні”, “прості віряни”.

Мужи Апостольские – Мужі (слов’янізм) Апостольські, але краще Отці Апостольського періоду;

З приводу “краще” – тільки для побіжної згадки в середовищі “чайників”. До речі, точніше “апостольського/післяапостольського періоду”, якось так.

неканонические церкви – неканонічні церкви, по відношенню до УПЦ КП та УАПЦ краще вживати цей термін, замість «розкольницькі церкви»; найменування цих православних церков, що перебувають поза євхаристичним спілкуванням із Вселенською Православною Церковою «неканонічними церквами» буде поступово знімати психологічну проблему, що, зрештою, має призвести до їхнього повернення до Святої Української Православної Церкви;

Ну це просто сальто мортале! Автор гіпероптиміст або просто фантаст. Ну, може по Вашим святим молитвам… “Свята УПЦ” – вперше чую, але дай Боже. ))

первоверховный – першоверховний (слов’янізм), або перший, серед верховних; 
первоевангелие – перше Євангеліє, або перша блага звістка; 
первозванный – першозваний; 
первозданный – сотворений першим; 
первообетование – першообітований (слов’янізм); 
первообраз – першообраз;

Не бачу вагомих підстав, щоб відмовитися від звичного “первоверховний”. В українській мові нормально ужилися слова з коренем “перв”: “первісний”, “первісток”, “первоцвіт”, “первак” тощо.

полиелей – поліелей (ця частина  служби не може називатися «поліЄлеєм», бо походження назви пов’язане не з поняттям «єлей», а з поняттям «милість» (елеос));

Несерйозне обгрунтування. За такою логікою вже не “єлей”, а “елей”, бо взято з грецького “elaion”.

предвечно исходит от Отца – завжди ізходить (слов’янізм) від Отця;

“Завжди” – зовсім недоречна заміна слова “предвічно”. Таки “сходить”.

Приснодева – Завждидіва (слов’янізм);

Ну, якщо “Завждидіва” – це слов’янізм, то “Приснодіва” – просто таки грецьке слово.

проручествуемый – рукополагаємий через Єпископа;

Як відомо, активних дієприкметників бажано уникати в українській мові, тому “той, що його рукопокладають” чи щось подібне.

саддукей – садукей; 
саккос – саккос; 
экклезиология – екклезіологія;

В першому випадку відмовились від подвоєння, в двох наступних зберегли. Навіщо?

свободная воля – вільна воля;

Стилістично недосконало, “масло масляне”. “Свобідна воля” – теж можна вживати.

святотатство – святотатство (слов’янізм);

“Святокрадство”, “святотатство”, “зазіхання на святиню або незаконне її привласнення”.

священник – священник (слов’янізм);

Хто зна, хто зна. Цікаво почути аргументацію.

седален – сідален;

Це неможливий для української мови варіант. “Сідальний”.

совечный Отцу – такий же вічний, як і Отець;

“Співвічний Отцеві”.

Спаситель – Списитель (слов’янізм);

Тут механічна помилка.

умное делание – внутрішня молитва, (в даному випадку краще використовувати не дослівний переклад, який не зможе відобразити суті поняття, а словосполучення, що відображає сенс);

“Внутрішня молитва” може слугувати відповідником до рос. “умная молитва”. “Умное делание” – поняття ширше від молитви, тому “внутрішнє ділання”.

благословение – благословіння; 
Усекновение главы Иоанна Предтечи – Усікновення (слов’янізм) голови Івана Предтечі (слов’янізм); 
Успение – Успіння (слов’янізм);

Стосовно виділених літер “і” та “е”. Треба визначатися: або – або.

частный суд – перший (особистий) суд;

“Перший суд” – якось догматично некоректно. Радше “особистий суд”.

человеколюбец – Той, що любить людей;

Нумо, вставимо це у відпуст: “…бо Ти благий і Той, що любить людей”. Подобається? Мені теж. “Людинолюбний”, “чоловіколюбний” – згодиться, але варто пошукати інші варіанти (можливо, у сполученні слів), котрі семантично і стилістично були б більш досконалими.

Замість післямови (з тексту доповіді)

«Богослов-перекладач не повинен боятися визнати помилковість своїх попередніх поглядів на переклад того чи іншого терміну, якщо буде аргументовано доведено недосконалість його перекладу, або якщо він сам зрозумів цю недосконалість. Зрештою, ми маємо займатися тим, до чого нас закликає Господь та наше християнське найменування – бути єдиними та з любов’ю ставитися одне до одного. Справа перекладу богословської термінології – це справа, що має приносити спільну користь усій УкраїнськійПравославній Церкві. Один написав – інший відредагував, а результат – прекрасний переклад. Тут нехай ордени на себе чіпляє хто хоче – головне, що була зроблена користь для Церкви та її вірників. А не помиляється лише той, хто нічого не робить...»