Пам’ятка на школі

Масовий розстріл українських інтелектуалів
Починаючи з 1999 року, я кожного 5 серпня їжджу на День пам’яті жертв політичних репресій в урочище Сандармох, що на півдні Карелії. Тут 27 жовтня, 1, 2, 3, і 4 листопада 1937 року на честь 20–річчя Великої жовтневої соціалістичної революції було розстріляно 1111 в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН), з них майже 300 українців. 2000 року я зустрів у Сандармосі москвичку Елеонору Олексіївну Вангенгейм, батько якої теж там розстріляний 3 листопада 1937 року. Я запитав, чи не доводиться вона родичкою Ользі Петрівні Вангенгейм, яка 1895 року відкрила школу в моєму рідному селі Ставки. З’ясувалося, що так. Я розповів, що, попри «старання» радянської влади, в селі збереглася добра пам’ять про неї. Хтось із селян навіть зберіг донині її портрет. А 1995 року, на 100–річчя школи, засновницю нарешті вшановано меморіальною таблицею.

27 вересня 2000 року я одержав від Елеонори Олексіївни листа, в якому вона розповідала про свого прадіда Петра Яковича Вангенгейма та його дочку Ольгу Петрівну, молодшу сестру свого діда. Вона закінчила Бестужевські жіночі курси і могла організувати школу. Елеонора Вангенгейм просила повідомляти їй нові відомості про свою родичку і загалом про школу. У конверт уклала і формуляр на свого прадіда. Документ на 11 аркушах, складений 12 червня 1883 року, має назву «Формулярный список о службе Товарища Председателя Череповецкаго Окружнаго Суда, Действительнаго Статскаго Советника Петра Яковлевича ВАНГЕНГЕЙМА».

З цього формуляра видно, що Петро Вангенгейм, 53 років, православного віросповідання, син почесного громадянина, свого маєтку не мав, закінчив курси наук у ліцеї князя Безбородька і почав службу 1851 року в Чернігівській палаті цивільного суду. 1866 року призначений товаришем (тобто помічником) прокурора Ярославського окружного суду, 1868 — прокурором Устюжанського окружного суду, 1878 року (товаришем голови Череповецького окружного суду. «Височайшим» наказом по Міністерству юстиції від 1 січня 1883 року за відзнаку на службі йому присвоєно звання дійсного статського радника. Мав низку нагород. Ця копія формуляра була видана 17 вересня 1883 року для вступу його дочки Ольги Петрівни на Бестужевські вищі жіночі курси (єдиної на той час у Російській імперії і дуже престижної вищої школи для жінок).
Знищили за походження

Мати Ольги Петрівни мала маєток і землі у Конотопському повіті Чернігівської губернії в селі Кропивне. Ці маєтки поділені за заповітом між її дітьми. Де саме дістала материзну Ольга Петрівна, ми не знаємо. Але її братові Феодосію дісталося саме це Кропивне. Чому ми виділяємо брата Феодосія — бо це дід Елеонори Олексіївни Вангенгейм, яка нині живе в Москві. Про її ж батька Олексія Феодосійовича, себто племінника Ольги Петрівни, маємо короткий, вражаючий документ з іншого джерела:

«120. ВАНГЕНГЕЙМ Алексей Федосеевич, 1881 г.р., русский, гр. СРСР, ур. с. Крапивна бывш. Черниговской губ. УССР, сын дворянина и крупн. помещика, образован. высшее (профессор, последн. место службы (нач–к Гидрометслужбы СРСР, б. чл. ВКП(б), бывш. офицер царской армии). Постановлением прот. заседания Коллегии ОГПУ от 27.ІІІ 34 г. заключен в ИТЛ на 10 лет.

ВАНГЕНГЕЙМ Алексея Федосеевича РАССТРЕЛЯТЬ».

У розстрільному списку — «галочка», що постанову виконано. Напевне, провиною О. Ф. Вангенгейма було насамперед народження у «класі експлуататорів» та іноземне походження родини. Отже, племінник нашої Ольги Петрівни професор Олексій Федосійович Вангенгейм мав 10 років ув’язнення, відбував кару на Соловецьких островах, що в Білому морі, і мав би звільнитися 1944 року. Але йому вже не було місця в совєтському суспільстві.

«Очищення» по–ленінськи

Доктора технічних наук, творця Гідрометеослужби СРСР, «українського буржуазного націоналіста» Олексія Вангенгейма звинуватили, як і чимало інших відомих в Україні людей, у створенні контрреволюційної організації «Всєукраінскій центральний блок». У «списку» цієї «організації» Вангенгейм — після істориків академіка Матвія Яворського і професора Володимира Чеховського, перед професором Сергієм Григоровичем Грушевським... Звичайно, ніхто з приречених на смерть нічого про цю «організацію» не знав. Ніякого розслідування, допитів не проводили. Їх просто взяли на етап.

Річ у тім, що 5 серпня 1937 року за наказом НКВС СРСР № 00447 від СРСР розпочалася операція з «очищення» суспільства (відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП(б) П 51/94 «Про антирадянські елементи» від 2 липня 1937 року). У всіх республіках, областях і районах у п’ятиденний термін створювалися «трійки», яким згори визначали кількість осіб, що підлягають розстрілу, і кількість осіб для виселення. Співвідношення: 3 до 1. Операція тривала до 15 листопада 1938 року. «Чистили» також концтабори. 20 лютого 1937 року СЛОН (Соловєцкій лагерь особого назначєнія) перетворено на СТОН — (Соловєцкую тюрьму особого назначєнія).

За списками, складеними начальником СТОНу І.Апетером, на вимогу «особливої трійки» Управління НКВД Ленінґрадської області, було в три заходи розстріляно 1825 соловецьких в’язнів: 10 і 25 листопада 1937 року 509 осіб під Ленінградом, 198 осіб у лютому 1938 року на Соловках і найбільшу групу, 1111 осіб (27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року). Зокрема, у «розстрільному списку» (протоколі № 83 засідання особливої трійки УНКВД Ленінградської області, підписаному 9 жовтня 1937 року), є таке: «Дело № 103010–37 г. Оперативной части Соловецкой тюрмы ГУГБ НКВД СРСР на 134 человека украинских буржуазных националистов, осужденных на разные сроки за контрреволюционную, националистическую деятельность на Украине, которые, оставаясь на прежних позициях, продолжая шпионскую, террористическую деятельность, создали контрреволюционную организацию «Всеукраинский центральный блок».
Війна за Ставки

Тепер я веду «війну» в моєму селі Леніно (Радомишльського р–ну Житомирської обл.) за відновлення історичної назви Ставки. Читачка Ніна Овсієнко в газеті «Радомисль» 13 березня 2003 року порушила питання про найменування Ставецької (досі Ленінської!) середньої школи іменем її засновниці Ольги Вангенгейм. Меморіальна дошка про неї, як згадувалося, вже є на школі. Утім ідея присвоєння імені Ольги Вангенгейм Ленінській (Ставецькій) школі повисла в повітрі разом з ідеєю повернення селу історичної назви... Елеонора Олексіївна Вангенгейм досі не приїхала до нас у Ставки, але видала і передала мені та Ставецькій школі велику книжку: «Возвращение имени. Алексей Феодосьевич Вангенгейм» (М, 2005). Книжка ілюстрована малюнками батька, які він присилав малій доньці із Соловків.
Василь ОВСІЄНКО

 
ДОВІДКА «УМ»

Серед розстріляних у жовтні–листопаді 1937 року соловецьких в’язнів: знаменитий творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, поет–неокласик професор Микола Зеров, міністр освіти Української Народної Республіки Антін Крушельницький із синами Остапом і Богданом, міністр фінансів УРСР Михайло Полоз, академік–історик Матвій Яворський, професор Сергій Григорович Грушевський, мовознавець Микола Трохименко, письменники Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Мирослав Ірчан, Валер’ян Поліщук, Олекса Слісаренко, Павло Филипович, Григорій Епік і багато інших...

 ВАРТО ЗНАТИ

Тривалий час припускали, що Соловецький етап було потоплено з баржами в Білому морі. Але 1997 року карельський дослідник Юрій Дмитрієв визначив за документами, що шукати місце розстрілу Соловецького етапу слід поблизу міста Медвежогорська (карельською мовою — Каргумякі) на півдні Карелії, де було «обычное место расстрелов» в’язнів (будівельників Біломорсько–Балтійського каналу) і місцевих людей. 1 липня 1997 року пошукова група Карельського (Юрій Дмитрієв) та Санкт–Петербурзького «Меморіалів» (Веніамін Іоффе та Ірина Рєзнікова–Фліґе) ідентифікували це поховання на місцевості. Це урочище Сандармох, що на 19–му кілометрі шосе Медвежогорськ — Повенець. Тут виявлено приблизно 150 ям, у яких покоїться близько 9 тисяч людей, найбільше карелів і фінів.

Розстріл Соловецького етапу власноручно виконав капітан Михаїл Матвєєв (іноді з допомогою помічника коменданта УНКВД ЛО Алафера). Смертника ставили на коліна — і капітан Матвєєв стріляв із револьвера в потилицю. Забитого підручні скидали в яму. Трупи присипали вапном і закидали землею. Це була тяжка робота. За неї кат Матвєєв був нагороджений орденом Червоної зірки. І спокійно помер у Ленінграді 1971 року.

Теги: Вангангейм, школа, курси, вrsquoязні