Як за 700 тис. грн. можна продати єпархію

Скандальну справу колишнього секретаря єпархії Київського патріархату о. Василя слухали 13 грудня на Священному Синоді у Києві.

У 2001 році по вул. Станіславського, 7, у м. Вінниці під єпархіальне управління УПЦ КП виділили в оренду на 10 років розкішне — у формі букви «Н» — двоповерхове приміщення дитсадка №56 загальною площею 2579 кв. м. Через декілька років це приміщення єпархія приватизувала й у 2005 році продала. Нині у цьому приміщенні під назвою «Гаманець» торговельно-розважальний центр, «Ігроманія». Про духовний центр, який планувався тут, нагадує невелика церква та скромне кількакімнатне прибудоване єпархіальне приміщення поряд з «Гаманцем» за тією ж адресою: Станіславського, 7.

Хто продав і за скільки єпархіальне управління УПЦ КП? Цей неординарний факт в Україні до цього часу був тільки «на слуху» у вінничан. Люди дивуються, що декому стілець, украдений з кабінету, чи мішок зерна з поля не сходить з рук, а тут «махіну» продано — і нічого. І аж цього року, 13 грудня, факт оприлюднили на засіданні Священного синоду УПЦ КП у Києві. Робота Синоду розпочалась з розбору скандальної справи колишнього клірика Вінницької єпархії Василя, який незаконно продав декілька років тому приміщення Вінницької єпархії, присвоївши собі кошти від продажу.

– Коли мене призначили керуючим Вінницькою єпархією УПЦ КП у 2006 році, то майнова спадщина була дуже важкою, у храмі — тільки стіни без даху, печатку передали мені за декілька місяців, а ще довше я вимагав статут, — розповідає єпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій. — А поряд з храмом незрозуміло чому продане єпархіальне адмінприміщення, в якому вже рік діяла духовна семінарія, планувалася домова церква, квартира єпископа, єпархіальне управління з кабінетами, канцелярією. Мені як людині, а, тим більше, як духовній особі важко було все це осягнути. Як так: виділено церкві, а продано окремими особами? Для мене, керуючого єпархією, від секретаря та оточуючих не було ніякої інформації, ніхто нічого не розповідав. Отець Василій, який був секретарем єпархії 16 років, нині заборонений у священнослужінні.

Але замість того, щоб покаятися, родини Аксанюків та Строків, які поєднані родинними вузами, спланували створити у Вінниці нову родинну єпархію, через яку знову будуть збирати пожертвування і привласнювати. У них не вийшло створити єпархію під омофором Київського патріархату, то вони мали намір бути під омофором автокефальної церкви. Родич протоієрея Строка був представлений кандидатом у Києві 8 грудня на керуючого новоствореної родинної псевдоєпархії. І це не єдине зловживання. Я знаю зі слів віруючих людей, що у Тиврові була виділена квартира для церковних потреб, але «попівська» хата приватизована і продана. Так само і в Оратові — квартира викрадена шляхом приватизації і продана. Я можу продовжувати називати злодіяння, які робила родина Аксанюків-Строків. Й переходять вони з Київського патріархату в іншу конфесію не з ідейних переконань, а з меркантильних. У зговір потрапили псевдосвященики Київського патріархату, які хочуть прикритися церковними одіяннями. Микола, настоятель Стадницького храму, 11, 12,13 грудня збирав підписи людей на перехід в автокефальну церкву, а через кілька днів передумав і вже збирав підписи на перехід в УПЦ МП.

19 грудня я зі священиками поїхав у Стадницю, щоб зустрітися з вірними КП. Частина людей мене вислухала, а частина навіть не хотіла слухати. І коли у храм увійшов заборонений у священнослужінні колишній настоятель протоієрей Микола, то активізувалися його прихильники і у храмі почалися неподобаючі дебати. Він не покорився рішенням Синоду КП і дерзає служити богослужіння. У той день, під час підготовки до молитви колишній настоятель храму зненацька вдарив мене у груди. Я впав ниць, і від удару пішла носом кров. Докази його заборони — незаперечні, і ми змушені замінити такого на нового настоятеля.

У свою чергу, правоохоронці підтвердили, що наряд міліції виїздив до Стадниці, аби втрутитись у конфлікт між священнослужителями та прихожанами, який переріс у протиправні дії. Бійку вдалось вгамувати. Як пізніше пояснювали її учасники, вона, скоріше за все, виникла через необізнаність багатьох парафіян у ситуації…

— То за скільки продали єпархію і де гроші?

– Гроші з рахунку єпархіального управління були зняті кліриком Василем — і «кінці у воду». Тодішній керуючий Вінницькою єпархією КП дає доручення секретарю єпархії Василю розпоряджатися вільно будинком, майновим комплексом по вул. Станіславського, 7 на свій розсуд — міняти, заставляти його. Можна тільки здогадуватися, який вплив був на владику Геронтія з боку цієї родини. Є договір купівлі-продажу майнового комплексу по вул. Станіславського,7. Продав його протоієрей Аксанюк. Вказана сума з податками — 700 тис. грн. На період 2005 року це дуже занижена вартість. Окрім того, земельна ділянка розміром 60 соток оцінена у 500 тис. грн.

За порушення канонів, Статуту Київського Патріархату та священичої присяги Священний синод УПЦ КП заборонив у священнослужінні протоієрея Василія та настоятеля парафії храму с. Стадниці Вінницького району протоієрея Миколу до повного і правдивого покаяння.